Loading...
Области применения измерительной техники
Quiz by Manshuk Nigmetova
Customize this quiz to suit your class
Instantly translate to 100+ languages
Tag the questions with any skills you have. Your dashboard will track each student's mastery of each skill.
Give this quiz to my class
Образовательные области ДО что же такое сама «наука»? Как совершаются научные открытия и как мы убеждаемся в том, что они действительно отражают истину? Какую роль играет наука в обществе? Именно на эти вопросы отвечает особая дисциплина – философия науки. Философия науки – это специальный раздел философии, который рассматривает науку как познавательную деятельность, особую систему знаний и важный социальный институт. Она критически исследует природу науки, её основания, методы, предпосылки и результаты. Философия науки смотрит на науку «со стороны», стремясь понять её внутренние закономерности, логику развития и место в обществе. Зачем этот предмет нужен вам? • Развитие критического мышления. Философия науки учит глубже понимать методологические основы собственного исследования, видеть его сильные и слабые стороны. • Широкий взгляд. Она помогает осознать, что теории и концепции в вашей области не являются абсолютной истиной, а представляют собой результат исторического развития науки. • Исследовательская грамотность. Зная критерии научного знания, вы сможете легко отличать качественные исследования от псевдонаучных работ. • Открытость новым идеям. Понимание того, как меняется наука, формирует у исследователя готовность критически смотреть на устаревшие догмы и стремиться к новаторству. 2. Наука, знание и научное знание: уточнение определений В повседневной жизни мы часто используем слова «наука» и «знание» как синонимы, однако между ними есть принципиальное различие. • Знание – это совокупность достоверных сведений о материальных и духовных явлениях. Оно может быть получено на основе повседневного опыта (например, знание того, что огонь обжигает) или через искусство. Это – обыденное знание. • Научное знание – особая, более высокая форма знания. Оно не только описывает явления, но и стремится раскрыть их причинно-следственные связи и внутренние закономерности. Характерные черты научного знания: системность, логическая доказательность, объективность, теоретическая обоснованность и возможность проверки (верификации/фальсификации). • Наука – это не просто совокупность научных знаний. Это особый социальный институт, который производит, хранит и развивает эти знания. В науку входят университеты, лаборатории, научные сообщества, журналы и сами учёные. Таким образом, наука – это одновременно процесс, система и социальное явление. ________________________________________ 3. Предмет, структура и основные задачи философии науки • Объект философии науки – это наука в целом. • Предмет философии науки – общие закономерности возникновения, функционирования и развития научного знания. Иными словами, философия науки не исследует отдельные физические или химические законы. Она задаётся фундаментальными вопросами: «Что такое закон?», «Как строится теория?», «Каковы критерии доказательства?» Основные разделы философии науки: 1. Онтология науки – исследует, существуют ли реально те объекты, которые описывают научные теории (электрон, ген, гравитация), или они лишь удобные модели. 2. Гносеология (эпистемология) науки – анализирует возможности и границы научного познания, критерии истины. 3. Методология науки – изучает методы, процедуры и логику научного исследования. 4. Аксиология науки – рассматривает роль ценностей (объективность, простота, точность) и этическую ответственность учёного. ________________________________________ 4. Ключевые проблемы философии науки 4.1. Проблема демаркации: как отличить науку от псевдонауки? Это один из центральных вопросов философии науки. Например, астрономия – это наука, а астрология – псевдонаука. Где провести границу? Карл Поппер предложил принцип фальсифицируемости. • Научная теория должна допускать возможность опровержения. Если можно вообразить эксперимент или наблюдение, которое покажет её ложность, то это – наука. • Пример: утверждение «Все лебеди белые» является научным, так как одного чёрного лебедя достаточно, чтобы опровергнуть эту гипотезу. А вот астрологические прогнозы («Сегодня у вас будет удачный день, если вы будете осторожны») нельзя опровергнуть, поскольку они слишком размыты. 4.2. Проблема научного метода: как получается научное знание? Существуют два основных подхода: • Индуктивизм. Научное знание строится от частных наблюдений к общим выводам. Например, наблюдая множество белых лебедей, мы делаем вывод: «Все лебеди белые». Но проблема в том, что невозможно охватить все случаи. • Гипотетико-дедуктивный метод. Учёный сначала выдвигает гипотезу, затем логически выводит из неё следствия и проверяет их в опыте. Если данные подтверждают гипотезу, она временно принимается. Если опровергают – гипотеза отвергается. Современная наука в большей степени опирается на этот метод. 4.3. Научные революции: постепенное или скачкообразное развитие? Распространённое мнение – наука развивается постепенно, путём накопления знаний. Однако Томас Кун в книге «Структура научных революций» показал, что развитие науки носит скачкообразный, революционный характер. • Парадигма – совокупность теорий, методов и ценностей, господствующих в определённый исторический период. • Нормальная наука – работа внутри действующей парадигмы, решение «головоломок». • Научная революция – переход к новой парадигме, когда старая не справляется с аномалиями. • Пример: переход от геоцентрической системы Птолемея к гелиоцентрической системе Коперника. 4.4. Статус научных теорий: описывает ли наука объективную реальность? • Научный реализм. Теории отражают действительность, хотя и неполно. Электроны, гены и чёрные дыры реально существуют. • Антиреализм (инструментализм). Теории – это лишь инструменты для объяснения и предсказания явлений, а их «объекты» могут и не существовать. 4.5. Движущие силы развития науки: интернализм и экстернализм Что больше влияет на развитие науки: её внутренняя логика или внешние социальные факторы? • Интернализм. (А. Койре, К. Поппер) – развитие науки определяется внутренней логикой идей и проблем. • Экстернализм. (Дж. Бернал) – решающую роль играют социальные, экономические и политические факторы. Например, развитие атомной физики было ускорено холодной войной. Современный взгляд сочетает оба подхода: наука развивается под влиянием и внутренних, и внешних факторов. 1.1. Три аспекта бытия науки 1) Наука как вид познавательной деятельности Наука — это процесс производства знаний о мире. Она отличается от других форм познания. • Обыденное познание: человек знает, что «солнце всходит утром», но не объясняет, почему. • Художественное познание: Толстой или Абай через художественный образ раскрывают истину о человеческой душе. • Философское познание: Сократ задавал вопрос «Что есть добро?», стремясь к универсальному пониманию. • Религиозное познание: в Библии или Коране истина воспринимается как откровение, не требующее доказательств. • Научное познание: Коперник доказал гелиоцентрическую систему через наблюдения и расчёты. Специфика научного познания: • Ученый Галилей проводил эксперименты с наклонной плоскостью, доказывая законы движения. • Язык науки — математика: Эйнштейн записал теорию относительности в виде формулы E = mc². Модели деятельности: • Эмпиризм: Фрэнсис Бэкон настаивал — «Знание есть сила», и оно добывается через опыт. • Теоретизм: Декарт утверждал «Cogito, ergo sum» и верил в первенство разума. • Проблематизм: Карл Поппер считал, что наука растёт через гипотезы и их опровержение. Например, теория Ньютона была дополнена и скорректирована теорией относительности Эйнштейна. ________________________________________ 2) Наука как система научных знаний Знания делятся на виды: • «Знаю как» (например, хирург умеет проводить операцию). • «Знаю кого» (биолог знает конкретный вид растения). • «Знаю что» (Ньютон установил закон всемирного тяготения). Критерии научности: • Объективность: астрономические наблюдения Кеплера повторяемы для любого исследователя. • Проверяемость: опыт Менделеева с химическими элементами был воспроизведён другими учёными. • Системность: физика объединяет механику, электродинамику, термодинамику в целостную картину. • Развитие: в биологии дарвинизм получил новые формы (синтетическая теория эволюции). ________________________________________ 3) Наука как социальный институт Наука имеет социальное измерение. • В античности учёные были философами-одиночками (Фалес, Аристотель). • В XIX веке — университетские лаборатории (например, лаборатория Д. И. Менделеева). • В XX веке возникла «большая наука»: o Манхэттенский проект (создание атомной бомбы) требовал усилий сотен физиков. o Космическая гонка (СССР и США) — пример науки как национального проекта. • Сегодня наука развивается в международных коллаборациях: CERN (Большой адронный коллайдер), проекты по исследованию климата и генома человека. Таким образом, наука — не только знание, но и социальная сила. ________________________________________ 1.2. Предмет, структура и функции философии науки Философия науки как дисциплина Философия науки оформилась в XIX–XX вв. • Август Конт и позитивисты считали, что наука — высшая форма знания. • В XX веке Карл Поппер, Томас Кун, Имре Лакатос, Юрген Хабермас развивали разные подходы к пониманию науки. Предмет философии науки Главная задача — понять, как развивается наука. Пример: • Томас Кун в книге «Структура научных революций» показал, что наука движется не линейно, а через смену парадигм. o Ньютоновская механика → Теория относительности Эйнштейна → Квантовая механика. Структура философии науки • Онтология науки: что есть наука (например, спор — есть ли математика «открытие» или «изобретение»?). • Гносеология науки: как формируется знание (пример — спор эмпириков и рационалистов). • Методология науки: как исследовать (эксперимент Ньютона с призмой как метод проверки гипотезы). • Логика науки: использование дедукции (Аристотель) и индукции (Бэкон). • Аксиология науки: ценности (например, этические дебаты об использовании ядерной энергии). • Социология науки: Роберт Мертон описал «нормы науки» (универсализм, коммунизм знания, бескорыстность, скептицизм). ________________________________________ 1.3. Логико-эпистемологический подход Эпистемология • Цель науки — не просто мнение, а знание, которое можно доказать. • Пример: гипотезы алхимиков («философский камень») не стали наукой, так как не имели доказательств. Аристотель • В «Органоне» изложил основы логики. • Считал, что истинное знание — это знание причин. • Например, он объяснял движение тел «естественными местами». Хотя это оказалось ошибочным, его подход систематизировал мышление. Галилей • Ввел эксперимент как метод науки. • Считал, что «книга природы написана на языке математики». • Его опыт с падением тел в Пизе стал символом экспериментального метода. Современность • Вероятностные модели: прогноз погоды — пример вероятностного предсказания науки. • Статистические методы: в медицине доказательная практика основана на больших выборках. • Компьютерное моделирование: климатические модели, симуляции космоса, генетические вычисления. ________________________________________ Заключение Наука — это сложное явление: • как деятельность она производит новое знание, • как система — хранит и развивает его, • как институт — становится мощной культурной и социальной силой. Философия науки позволяет понять, как именно растет знание: через парадигмы (Кун), через опровержения (Поппер), через программы исследований (Лакатос). Сегодняшняя наука стоит перед вызовами — биоэтика, искусственный интеллект, экология. Философия науки помогает искать баланс между техническим прогрессом и ценностными ориентирами человечества. Изучение философии науки помогает выработать критическое мышление, видеть скрытые основания научных теорий и оценивать границы их применимости. В современном мире, когда наука тесно связана с технологиями, экономикой и культурой, философия науки напоминает о необходимости сохранять баланс между объективным знанием и этической ответственностью. Таким образом, философия науки не только исследует науку как особый тип знания, но и формирует мировоззренческую основу, необходимую для гармоничного развития общества.1. Научная революция (вание механистической картины мира. 2. Научная революция (Конец XVIII – Середина XIX в.) • Результат: Возникновение Дисциплинарно организованной науки. • Ключевые изменения: Переход от универсального "натуралиста" к узкому специалисту. Оформление науки как самостоятельных дисциплин (физика, химия, биология). Появление концепций развития в природе. • Важнейшие открытия: o Революция в химии (Лавуазье, Менделеев). o Создание термодинамики и теории электромагнитного поля (Фарадей, Максвелл). 3. Научная революция (Конец XIX – Середина XX в.) • Результат: Становление Неклассической науки (Неклассическая рациональность). • Ключевые изменения: Разрушение механистической картины мира. Введение представлений о вероятности, относительности и неопределенности в фундаментальные законы. • Важнейшие открытия: o Революция в физике: Создание Теории относительности (Эйнштейн) и Квантовой механики (Планк, Бор, Гейзенберг), что изменило представления о пространстве, времени, материи и причинности. o Революция в биологии: Формирование генетики. 4. Научная революция (Последняя треть XX в. – наше время) • Результат: Становление Постнеклассической науки (Постнеклассическая рациональность). • Ключевые изменения: Фокус на сложных, саморазвивающихся системах (синергетика). Признание включенности человека (наблюдателя) в познаваемый объект. Стимулируется развитием информационных технологий. • Важнейшие открытия: o Формирование Синергетики и Теории хаоса. o Биологические революции: Создание молекулярной биологии и генетической инженерии (открытие структуры ДНК, расшифровка генома). o Развитие Информатики и Кибернетики. ________________________________________ Помимо глобальных, выделяют множество революций в отдельных научных дисциплинах (по Томасу Куну, как смена парадигмы в конкретной области): • Биология: o Дарвиновская революция (середина XIX в.): Создание теории эволюции путём естественного отбора. o Гарвеевская революция (XVII в.): Открытие кровообращения (Уильям Гарвей). • Геология: o Революция тектоники плит (середина XX в.): Объяснение движения континентов. • Медицина: o Революция Луи Пастера (XIX в.): Утверждение микробной теории болезней, приведшей к асептике и вакцинации. • Математика: o Создание неевклидовой геометрии (Лобачевский, Гаусс) сравнение типов науки Критерий 🔬 Классическая наука (XVII – сер. XIX в.) ⚛️ Неклассическая наука (кон. XIX – сер. XX в.) 🌌 Постнеклассическая наука (кон. XX в. – наше время) Объект познания Простые системы. Свойства целого равны сумме свойств частей (например, механика, бильярдные шары). Сложные саморегулирующиеся системы. Свойства целого не сводятся к сумме свойств частей (например, атом, живой организм). Сложные саморазвивающиеся системы. Системы, обладающие историей и способные к самоорганизации и необратимым изменениям (например, Вселенная, климат, биосфера). Роль Субъекта (Наблюдателя) Полностью исключён. Цель — получить "чистое", объективное знание, не зависящее от средств наблюдения. Включён, но ограниченно. Учитывается влияние средств и операций наблюдения на объект (Принцип неопределенности Гейзенберга). Полностью включён. Знание соотносится не только со средствами, но и с ценностно-целевыми структурами деятельности (социальная ответственность науки). Картина мира Механистическая. Мир как огромный, предсказуемый механизм, работающий по законам Ньютона. Детерминизм. Квантово-релятивистская. Мир относителен, на микроуровне действуют вероятностные и статистические законы. Синергетическая (Эволюционная). Мир как развивающаяся, нелинейная и открытая система. Случайность играет созидательную роль. Идеал знания Абсолютная истина и точность, однозначность описания. Относительность и вероятность. Согласованность (консенсус) знаний и этическое измерение. 1. Классическая наука (XVII – середина XIX века) Учёный старается изучать природу объективно, то есть без какого-либо влияния со своей стороны. Считалось, что наука должна просто описывать, как устроен мир сам по себе. Пример: Механика Ньютона. Если известно, где находится тело и с какой скоростью оно движется, можно точно предсказать, где оно будет в будущем. Мир представлялся как большой механизм, работающий по строгим законам — всё можно рассчитать и предсказать. Простой пример: Если бросить мяч, можно точно вычислить, по какой траектории он полетит и куда упадёт. ________________________________________ 2. Неклассическая наука (конец XIX – середина XX века) Учёный понял, что он влияет на объект исследования. Полностью “чистой” объективности быть не может, ведь сам процесс наблюдения меняет то, что изучается. Пример: В квантовой физике (принцип неопределённости Гейзенберга) невозможно одновременно точно измерить положение и скорость электрона. Само измерение вмешивается в состояние частицы. Простой пример: Если измерить температуру воды, опустив в неё термометр, сам термометр немного изменит температуру воды. То есть измерение меняет объект. ________________________________________ 3. Постнеклассическая наука (конец XX века – наше время) Современная наука изучает саморазвивающиеся, сложные системы — природу, общество, человека. Теперь важно не только “что мы знаем”, но и “зачем” и “как это повлияет на человечество”. В научное знание включаются ценности, цели и ответственность человека. Примеры: • Исследование климата — это не только наука, но и ответственность за будущее планеты. • Генетика — не только биология, но и этические вопросы: можно ли вмешиваться в природу человека? • Искусственный интеллект — не просто технология, а социальный и моральный вызов. Простой пример: Если учёный создаёт новую технологию, он должен думать: принесёт ли она людям пользу или может навредить? ________________________________________ Краткая таблица: Этап Роль учёного Основная идея Пример Классическая Наблюдатель Мир можно полностью предсказать Механика Ньютона Неклассическая Наблюдатель + участник Наблюдение влияет на объект Квантовая физика Постнеклассическая Ответственный исследователь Наука и человеческие ценности взаимосвязаны Климат, биоэтика, ИИИгре на домбре обучалась у своего отца. Она была одной из трёх дочерей в семье Кенже из рода Толенгит. Две её сестры искусно пели, и отец предложил Дине сопровождать их пение игрой на домбре. Отец и стал первым учителем Дины, а позже её наставником стал сам Курмангазы. Она с детства так хорошо исполняла кюи Даулеткерея, Курмангазы, Мухита, Мусирали, Узака, Аликея, Туркеша, Есжана, Байжумы, Баламайсана и других известных кюйши, что её прозвали «девочкой-домбристкой». Слава о ней разнеслась так далеко, что известный кюйши Курмангазы приехал послушать девятилетнюю девочку. Он остался доволен игрой Дины, благословил её, а в дальнейшем не выпускал из виду, брал с собой на различные музыкальные состязания, показывал ей особые приёмы игры на домбре. До девятнадцатилетия, пока её не выдали замуж, становлением Дины руководил Курмангазы. То, что знаменитый кюйши стал наставником Дины, стало удачей не только для неё лично, но и для всех, кто любит искусство кюя. Но муж Дины Нурпеис Макатулы умер в 1885 году, через пять лет после женитьбы. Когда умер муж, Дина была в положении на третьего ребёнка. Поэтому его назвали Жұрынбай, жұрын — означает «оставшийся». После смерти супруга по степному закону аменгерства Дина выходит замуж за его старшего брата Нуралы. В память о первом муже она берёт себе фамилию Нурпеисова [1]. В этом браке Дина Нурпеисова родила несколько детей, но в страшные годы голодомора потеряла нескольких. В 1937 году Дину Нурпеисову по поручению известного музыковеда Ахмета Жубанова отыскал в селе Козлово Марфинского района Астраханской области и увёз в Алма-Ату домбрист Смагул Кошекбаев. И уже осенью она добилась первого успеха на втором республиканском слёте народных талантов. Здесь она мастерски исполнила свой кюй «Бұлбұл», а также произведения Курмангазы «Төремұрат» и «Қайран шешем». Жюри единогласно присудило ей первое место. В этом же году она была принята на работу в Казахскую филармонию, и ей присвоено звание «Заслуженный деятель искусства». В 1939 году в Москве проходил Всесоюзный конкурс исполнителей на народных инструментах, в котором участвовали 2 тысячи человек. Во второй тур конкурса прошли около двухсот участников, а на третий — всего 53 человека. В итоге первое место завоевали сразу 9 исполнителей, и среди них Дина Нурпеисова. Известный советский музыковед В. М. Беляев писал о выступлении Дины Нурпеисовой в журнале «Советская музыка» (1939 г. № 11) следующее: «Смотр поднял значение народных музыкальных инструментов, как средства для развития музыкальной культуры широких масс. То высокое мастерство игры на казахской домбре, которое показала Дина Нурпеисова — этот „Джамбул домбры“, является лучшим способом художественной агитации за сохранение и развитие этого и аналогичных ему инструментов». Награждена орденом Трудового Красного Знамени (05.11.1940) «в связи с 20-летним юбилеем Казахской ССР, за достижения в развитии промышленности, сельского хозяйства, науки и искусства». В 1944 году в Ташкенте прошла третья декада музыки республик Средней Азии и Казахстана. На праздник искусства приезжает и Дина Нурпеисова, ей — 83 года. В этом же году ей было присвоено звание «Народная артистка Казахской ССР». После войны она взяла опеку над своими тремя внучками Акжан, Балжан и Гульжан от сына Журынбая, участника войны, умершего от ран. В 1916 году, согласно указу царя, её сына Журынбая забрали на тыловые работы. Последний публичный концерт домбристка-ветеран дала в 1952 году в возрасте 91 года. Умерла 31 января 1955 года в Алма-Ате. Похоронена на Центральном кладбище Алма-Аты[2].1. Наука как социально-культурный феномен ________________________________________ Цель лекции Остановиться на становлении науки как феномена культуры. Определить специфику научного познания. Сравнительно рассмотреть особенности науки и философии, науки и искусства, науки и обыденного познания. Определить традиционный и техногенный типы цивилизационного развития и их основные ценности. Показать ценность научной рациональности. Ключевые понятия и определения • Наука – специфическая когнитивная деятельность ученых сообществ, направленная на выработку новых знаний о предметах, объектах, их свойствах и отношениях. В современном мире является сложнейшей социальной системой, способной к самоконституированию и самовоспроизводству. • Культура – вся совокупность материальной и духовной деятельности человека (от орудий производства до систем языка, искусства, религии, науки, моральных и правовых норм), определенная в форме ценности, процесса, предметности и результата. • Цивилизация – категория, отличающая общество от природы; уровень развития общества, который отличает его автономия от природного царства, основанная на рациональном планировании, кооперации и использовании «искусственных» технологий. Цивилизация инструментальна (хлеб, сила), а культура гуманна (высота разума и нравственности). Наука проявляется в трех основных аспектах, что позволяет рассматривать ее как сложный социально-культурный феномен: 1. Как вид деятельности: Наука – это целенаправленная активность, нацеленная на логическое познание связей предметов и явлений. На этом уровне наука входит в сферу целеполагания, выбора, принятия решений и ответственности. «Смысл науки — в научной работе живых людей» (В.И. Вернадский). 2. Как система знаний: Научное знание стремится к объективности, истинности и достоверности, пытаясь занять автономную позицию от политической и социальной жизни. Истина – главная ценность и цель науки. Критерии научного знания: предметность, объективность, логическая обоснованность, эмпирическая и теоретическая доказательность, полезность. 3. Как социальный институт и форма общественного сознания: Наука тесно связана с другими формами сознания (религией, политикой, искусством). Она включает в себя научные коллективы, сообщества, систему норм и ценностей (например, этос науки – вопросы интеллектуальной и социальной ответственности, морального выбора). Наука как социально-культурный феномен вступает во взаимодействие со всеми сферами человеческих отношений. Ее максима: «Не все должно быть наукой, но все должно быть проверено и доказано наукой». Таким образом, наука подчиняется традициям, ценностям и нормам, сложившимся в культуре. Наука в сравнении с другими формами познания Критерий Сравнения Наука (Science) Философия (Philosophy) Искусство (Art) Обыденное/Здравый смысл (Common Sense) Основная Цель Открытие объективных законов и истины о мире, формулирование теорий. Поиск смысла бытия, общих мировоззренческих основ, ценностей и методов познания (гносеология). Эмоционально-чувственное отражение мира, переживание, создание художественного образа. Практическая адаптация к непосредственной среде и решение ежедневных задач. Объект/Предмет Специализированный фрагмент реальности; объективные факты и закономерности. Весь мир в его отношении к человеку (мир-человек); универсальные и предельные основания бытия. Внутренний мир человека, его чувства, эстетические переживания; мир, преломленный через субъективность. Повседневные явления, непосредственный опыт, привычные ситуации. Метод Познания Рациональность, доказательность, эксперимент, логико-математическое моделирование, систематизация. Рефлексия, логическая аргументация, диалектика, критический анализ, умозрение. Чувственное восприятие, интуиция, метафора, воображение, использование образов. Наблюдение, пробы и ошибки, интуиция, прецедент (повторение опыта предков). Результат/Форма Теории, гипотезы, законы, формулы, объективное знание. Концепции, мировоззренческие системы, методология, этические и эстетические категории. Художественные произведения (картины, музыка, тексты), эстетическая ценность. Навыки, умения, поверья, приметы, традиции, практические советы. Валидность Универсальна, проверяема, объективна, подтверждаема практикой. Субъективно-объективна, зависит от аргументации и школы, но стремится к всеобщности. Субъективна, зависит от эмоционального отклика и культурной среды. Локальна, ситуативна, часто иррациональна, противоречива, основывается на вере. ________________________________________ Пояснение к таблице 1. Наука отличается строгой объективностью и методологической требовательностью (эмпирическая и теоретическая доказательность). Она стремится к открытию универсальных законов (Истина). 2. Философия шире, ее предмет – универсальные связи. Она не открывает частных законов, но осмысливает границы познания и место человека в мире (Смысл). 3. Искусство – это познание мира через образ, эмоцию и субъективное переживание. Оно не требует доказательств, его цель – эстетическое освоение мира (Красота). 4. Обыденное познание – необходимо для выживания. Оно практично, но лишено системности, часто противоречиво и опирается на здравый смысл, а не на логический анализ. 2. Наука в традиционном и техногенном обществах ________________________________________ Отношения между наукой и культурой рельефно проявляются при сравнении двух типов цивилизаций: традиционной (Восточной) и техногенной (Западной). Культура всегда предъявляет науке требования к адекватному (истинному) постижению мира. Древние (Традиционные) Общества (Восточная цивилизация) Традиционное общество (доиндустриальное) охватывает культуры индо-буддийского, арабо-исламского и китайско-конфуцианского типов. Характеристика Ценности и Особенности Влияние на Науку Мировоззрение Мир как Космос, единый, живой, самодостаточный организм. Человек – его неотъемлемая часть. Идеи Дао (гармония). Цель – не изменять, а сохранять и постигать природу в ее целостности. Наука не стремится к абстрагированию. Социум Жесткая иерархия (касты, кланы), приоритет коллектива над личностью. Строгое следование традиции. Не придает ценности новому знанию. Акцент на накоплении опыта и мудрости (например, практические знания в медицине, астрономии). Познание Принцип недеяния (у-вэй) – следование естественному пути, гармония. Познание субъекта и объекта не противопоставляются. Стремление к равновесию между конкретным и всеобщим, а не к господству над природой. Идеал – мудрец, а не преобразователь. Техника и Технология в этих обществах: • Техника – разнообразные материальные объекты, объясняемые законами и свойствами, описывающими отношения между элементами систем, выполняющими необходимые функции. • Технология – последовательность материальных процессов и операций, создающих продукты с полезными свойствами. Техногенные Общества (Западная цивилизация) Техногенное общество (Западная цивилизация) возникло в Европе в XV-XVII веках. Его развитие имеет высокую скорость и внутреннюю потребность в инновациях и новизне. Характеристика Ценности и Особенности Влияние на Науку Мировоззрение Природа как арена деятельности человека. Стремление к покорению и преобразованию внешнего мира. Ценность новизны и оригинальности. Развитие техники как материализации научных идей. Идея вечной изменчивости мира. Социум Этика «достижения». Четкое разделение «Я» и «не-Я». Приоритет индивидуальности, уникальности личности. Ориентация на постоянное разрешение противоречий между старыми законами и новыми фактами, требующая новых теорий. Познание Дискурсивный, логико-математический подход. Мышление бинарное, однолинейное (классический рационализм). Научная рациональность – основа мировоззрения. Идеал – творческая и динамичная личность, рефлексирующая свое сознание. Техногенный тип развития привел к быстрой трансформации природной среды и общественных отношений. Культурная матрица проходит этапы: доиндустриальный, индустриальный, постиндустриальный. Интеграция и Вызовы XXI века Современный этап развития науки (постнеклассический) демонстрирует сближение двух типов рациональности: • Нарушение однолинейности: Западная наука, исследуя несинулярные процессы (хаос, турбулентность), приходит к пониманию мира, близкому к Восточному несепаративному мышлению. • Диалог Культур: Происходит интеграция Западного рационализма и Восточной мудрости. Идеи даосизма, буддизма, дзен-буддизма, а также знания об организме человека из индийской философии используются в современной психологии, медицине и биологии (например, интуитивные практики, медитация). Вывод: В конце XX – начале XXI века человечество пришло к необходимости выработки стратегии выживания, основанной на согласовании традиционных ценностей Востока и ценностей, порожденных техногенной цивилизацией Запада. Этот конструктивный и бесконечный диалог между Востоком и Западом, опосредованный наукой, позволит человечеству решать глобальные проблемы. 1. Методология – учение о научных методах познания Цель лекции Показать методологию науки как научную дисциплину. Определить актуальные проблемы, которые поднимает методология как учение о методе. Раскрыть типологию научных методов. Продемонстрировать методы эмпирического и теоретического познания. Введение: Сущность и Роль Методологии Методология (от греч. methodos – путь, способ и logos – учение) – это система принципов и способов организации и построения теоретической и практической деятельности. Проще говоря, это учение о том, как правильно получать новое знание и применять его на практике. Методология – важнейшая часть современной теории науки. Она формулирует принципы, нормы и правила, по которым должно осуществляться научное исследование. Методология всегда направлена в будущее, помогая выбирать оптимальный путь познания. Важно: Методология – это не просто набор инструкций. Как говорил Гегель, «Метод не есть только внешняя форма содержания, он его душа и определение». 1. Когда знание обращено к Объекту: ТЕОРИЯ (Что познаем) Теория – это результат познания, организованная система объективных знаний, законов и объяснений, описывающих фрагмент реальности. Она существует независимо от того, кто ее использует. Объект Изучения (Фрагмент Реальности) Теория (Система Объективного Знания) Падение тел и движение планет Классическая механика Ньютона: Законы движения и закон всемирного тяготения. Происхождение и развитие видов Теория эволюции Дарвина: Понятия естественного отбора, изменчивости и наследуемости. Структура атома Квантовая механика: Уравнение Шрёдингера, понятия волновой функции и принципа неопределенности. Суть: В этих примерах знание (теория) описывает сам мир (объект) — его законы и структуру. Это "что" мы знаем. ________________________________________ 2. Когда знание обращено к Субъекту: МЕТОДОЛОГИЯ (Как познаем) Методология – это процесс, правила и способы (методы) построения знания. Она описывает действия и инструменты исследователя (субъекта), направленные на получение или проверку теории. Теория/Объект (Что познаем) Методология (Как познаем) Проверка теории тяготения Метод: Проведение лабораторного эксперимента по измерению ускорения свободного падения. Развитие теории эволюции Метод: Сравнительный анализ анатомических структур разных видов для выявления общих предков. Построение квантовой механики Метод: Идеализация (создание понятия "абсолютно твердое тело") и использование дедукции (логического вывода из постулатов). Суть: В этих примерах знание (методология) регламентирует действия познающего (субъекта) — его приемы, шаги и подходы. Это "как" мы действуем для получения знания. ________________________________________ Теория и Методология образуют диалектическое единство: 1. Теория (система знания) обосновывает Методологию (предоставляет принципы, на основе которых выбирают адекватные методы). Например, нельзя применить методы классической физики к объекту, который уже описан квантовой теорией. 2. Методология (набор методов) обеспечивает построение и проверку Теории. Например, без метода математического моделирования невозможно создать современную космологическую теорию. Философия и Методология: Философия основа методологии, предоставлят наукам: 1. Общую концепцию Универсума – создание общих принципов реальности (онтологические основания). 2. Универсальную методологию – набор наиболее общих методов познания этой реальности. Историческое и логическое формирование методологии проходит путь: Онтология → Теория → Методология → Практика. Основные Методологические Принципы Методологические принципы являются базовыми правилами, на которых строится научный поиск: 1. Принцип Развития (Диалектика): Требует рассматривать все объекты и явления в их постоянном изменении, становлении и переходе от одного состояния к другому. o Требование к исследователю: Применять исторический и процессуальный подход и учитывать действие основных законов диалектики (единство и борьба противоположностей). o Пример: Изучение эволюции звезды или развития экономического кризиса требует диалектического подхода. 2. Принцип Детерминизма (Причинности): Утверждает всеобщую обусловленность явлений в мире, их подчинение законам и причинно-следственным связям. Современный детерминизм, в отличие от классического (лапласовского), учитывает случайность и вероятность. o Требование к исследователю: Искать глубинные причины явлений, а не ограничиваться их внешним описанием. 3. Системный Принцип: Требует рассматривать объект как целостную, взаимосвязанную систему элементов. o Требование к исследователю: Использовать структурно-функциональный подход, выявлять связи элементов и организовывать само исследование как систему (например, системный анализ). o Пример: Изучение организма, предприятия или экологической ниши как целостных систем. 4. Принцип Объективизации: Призывает к отстраненности от личных субъективных предубеждений и стремлению к адекватному (объективному) отражению познаваемого объекта. 5. Принцип Всесторонности: Требует учета всех существенных связей и отношений объекта в процессе познания, избегая однобокого подхода. 6. Принцип Практики: Указывает, что познание должно быть направлено на преобразовательную деятельность человека, а практика является критерием истины. Эпистемология и Методология Эпистемология (греч. episteme – знание) – это теория научного познания. Она фокусируется на условиях достоверности и истинности научного знания, на его логическом анализе и выявлении специфики. В отличие от гносеологии (общей теории познания, которая рассматривает познание в целом), эпистемология сосредоточена именно на научном знании и его социальных условиях (конкуренция научных школ, критерии научности). ________________________________________ 2. Классификация методов научного познания Научные методы чрезвычайно многочисленны, поскольку многообразна сама материальная и духовная реальность. Однако их можно условно разделить на три основные группы: Группа методов Характеристика Применимость Примеры Философские (Всеобщие) Определяют общие принципы и установки познания, выступают как мировоззренческие подходы. На всех этапах и во всех науках. Диалектика, Метафизика, Синергетика, Феноменология. Общенаучные Применяются во всех или большинстве наук, но не на всех этапах познания. При переходе между эмпирическим и теоретическим уровнями. Системный подход, Моделирование, Анализ/Синтез, Индукция/Дедукция. Частнонаучные (Специальные) Используются только в рамках конкретной науки или узкой предметной области. При исследовании конкретных объектов и явлений. Хроматография (химия), Герменевтический круг (история), Ядерно-магнитный резонанс (физика). Методы Эмпирического Уровня (Опыт и Факт) Эмпирическое знание – это низший уровень рационального знания. Оно получается путем непосредственного взаимодействия с объектами (опыта) и фиксируется с помощью языковых средств. Метод Сущность Пример Наблюдение Целенаправленное, планомерное и систематическое восприятие объекта с целью сбора данных и фиксации изменений. Наблюдение за ростом растений в разных условиях или за поведением социальных групп. Эксперимент Активное вмешательство исследователя в процесс для изучения объекта в контролируемых и изолированных условиях. Позволяет многократно повторять процесс. Проведение химической реакции в лаборатории или клинические испытания нового препарата. Описание Фиксация с помощью естественного или научного языка данных, полученных в ходе наблюдения или эксперимента. Составление отчета с точными параметрами и результатами опыта. Измерение Определение количественных значений свойств объекта с использованием стандартных мер и инструментов. Измерение температуры, скорости или уровня инфляции. Моделирование Исследование объекта через его модель (аналог), которая замещает оригинал, но сохраняет с ним отношения сходства (структурное, функциональное и т.д.). Использование глобуса (материальная модель Земли) или математических формул (идеальная модель движения). Методы Теоретического Уровня (Разум и Закономерность) Теоретическое знание – находится между эмпирическим и метатеоретическим уровнями. Оно оперирует идеальными объектами и отличается высокой степенью логической организации. Высшая форма теоретического знания – Теория. Метод Сущность Пример Анализ (Талдау) Мысленное или практическое расчленение целого объекта на составные части, свойства или отношения для их отдельного изучения. Изучение финансовой отчетности компании по отдельным статьям (доходы, расходы, активы). Синтез (Біріктіру) Объединение частей, полученных при анализе, в единое целое для получения полного представления об объекте. Составление общей картины экономического состояния компании после анализа всех статей. Абстрагирование (Абстракциялау) Мысленное отвлечение от несущественных свойств объекта и выделение только необходимых для исследования признаков. Формирование понятия «идеальный газ» в физике, отвлекаясь от размера молекул. Обобщение (Жалпылау) Установление общих признаков и свойств, присущих целому классу объектов, и формулирование общих понятий. Переход от изучения отдельных видов животных к понятию «млекопитающие». Индукция Вывод, при котором мысль движется от частных фактов (единичных суждений) к общему положению (закону, теории). Многократное наблюдение за падением тел → формулирование Закона всемирного тяготения. Дедукция Вывод, при котором мысль движется от общего положения (аксиомы, закона) к частному выводу (единичному суждению). Закон (все люди смертны) → Частный вывод (Сократ смертен). Идеализация Мысленное конструирование идеальных, несуществующих в реальности объектов для построения теории. Понятия «абсолютно черное тело», «идеальный газ», «точка» в геометрии. Восхождение от абстрактного к конкретному Главный метод построения теории. Начинается с абстрактных понятий (анализ) и завершается целостной, конкретной картиной объекта в теории (синтез). Построение теории Капитала К. Марксом. Исторический и Логический методы Исторический – изучение объекта в хронологической последовательности его развития. Логический – отражение главного, сущностного содержания этого исторического процесса, очищенного от случайных моментов. Изучение истории человечества (Исторический) и выведение общих законов развития формаций (Логический). Эврилогия Эврилогия (от греч. heureka – нашел) – наука о путях и способах создания социально значимых нововведений, идей, теорий и материальных объектов. Фактически это теория творчества. Эврилогия изучает: онтологические основы творчества, психологические механизмы творческого процесса и факторы, стимулирующие продуктивность.Закарпатська область ЯДСФинансовая грамотность / Липецкая областьТема уроку: Облицювання стін керамічними плитками способом «шов у шов» на клейовій суміші , , Роботи з облицювання починають з обов’язкових підготовчих заходів. Спочатку виробляють замір лицювальної площі, щоб визначити, яку саме кількість керамічної плитки та інших матеріалів потрібно для укладання. При вимірі площі підлоги звертають увагу на кути приміщення: необхідно передбачити розташування плиток неповних розмірів в місцях стикування з поверхнею стін. Після обробки поверхні параметри лицювальної площі дещо зміняться. При розробці схеми укладання керамічної плитки виконують креслення всіх поверхонь, які будуть облицьовані. Необхідно також вибрати вид укладання: шов у шов, в перев’язку, діагонально. На цьому етапі також визначають розмір плиток, наявність різних декоративних особливостей, бордюрів, фризів. На плані поверхонь розкреслюють розташування керамічних плиток. Укладання керамічної плитки не складне завдання, але для неї потрібні певні інструменти і матеріали. Для укладання плитки потрібно наступні інструменти. Шпатель для нанесення плиткового клею. Для цієї мети можна використовувати практично шпатель середніх розмірів. Зубчастий шпатель - необхідний для розрівнювання розчину. Зубчасті шпателі бувають різного виду, так само відрізняються за розміром зуба. Взагалі вони застосовуються не тільки для розрівнювання розчину під керамічну плитку, але і для розрівнювання клею при інших роботах. Для укладання керамічної плитки необхідний шпатель з великим розміром зуба. Рівень - для перевірки горизонтальності укладання. Бажано, щоб довжина рівня була приблизно дорівнює довжині трьох плиток. В ідеалі мати ще й короткий рівень, для важкодоступних місць. Відро і міксер - для розмішування розчину. Безумовно розмішувати розчин можна в чому завгодно і чим завгодно, але що б полегшити процес розмішування краще все ж придбати відро будівельне і міксер і розмішувати розчин за допомогою дриля або шуруповерта, ніж в ручну. Плиткоріз - призначений для підрізування керамічної плитки. Взагалі можна для підрізування керамічної плитки існує багато різних інструментів склоріз і кусачки, плиткоріз електричний верстат для різання керамічної плитки, крім того можна використовувати алмазні круги. Вибір того чи іншого методу підрізування керамічної плитки залежить головним чином від майбутньої роботи. Якщо належить плитки класти багато, при цьому різати її по діагоналі або випилювати прямокутники, то доцільніше придбати електричний верстат. Якщо потрібно покласти одну дві плитки, то цілком можна обійтися і склорізом з кусачками. А якщо необхідно покласти керамічну плитку у ванній, на кухні, в коридорі і т. д. то доцільніше придбати ручний плиткоріз. Якщо ж потрібно класти керамограніт, то можливо потрібно і плиткорізний верстат. Гумовий шпатель - знадобиться для затирання швів. Іноді його називають ракиль. Вони бувають різних розмірів. Найбільш підходящий середніх розмірів. Пластмасові хрестики - необхідні для вирівнювання швів. Раніше для цієї мети застосовували сірники, але це не дуже зручно. Пластикові хрестики дозволять точно випаде міжплиточний шов. Хрестики бувають різних розмірів. Придатність того чи іншого розміру залежить від розміру плитки, якості самої плитки і дизайну укладання плитки. Для плитки нормальної якості з розміром 40х40 см найчастіше застосовуються хрестики товщиною 2-3 мм. Крім інструмента для укладання плитки потрібно ще деякі будівельні матеріали. Це плитковий клей або розчин, на який буде укладатися плитка і затирка для швів, яка дозволить облагородити шви. Розчин. Безумовно, розчин для укладання плитки можна приготувати самостійно. Однак найбільш доцільно придбати готовий розчин, так званий плитковий клей, це заощадить гроші, час і сили. На мішку з плитковим клеєм зазвичай є інструкція по його приготуванню. Але важливо візуально контролювати якість клею. Справа в тому, розчин з великою кількістю води дасть більшу усадку, що в свою чергу може призвести до викривлення або відшарування керамічної плитки. Розчин ж з малою кількістю води не дозволить досить міцно приклеїти плит, що в свою чергу призведе до її відшарування. Розчин для укладання керамічної плитки повинен бути пластичним, але без видимих ознак появи води на його поверхні. Зазвичай, якщо точно дотримуватися інструкції виробника плиткового клею, то так і виходить. Затірка для швів. Раніше для затирання швів застосовували алебастр або алебастр, змішаний з масляною фарбою. Безумовно, така затірка дуже довговічна, але фарба з часом жовтіє, та звертатися з такою затіркою треба дуже акуратно. Так як стерти таку затірку від плитки після висихання дуже важко. Зараз на ринку будматеріалів є спеціальні склади. Називаються вони затірка для швів. Затирання бувають різних кольорів, крім того їх можна змішувати отримуючи тим самим необхідні відтінки. Затірку для швів виготовляють на основі гіпсу, і вона швидко твердне. Тому її краще розводити невеликими порціями. Організація робочого місця. Кожен член бригади мають заздалегідь турбуватися про підготовку робочого місця, щоб не було простоїв. Кожний робітник повинен виконувати роботу на своїй ділянці так, щоб не заважати працювати іншому робітникові. Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці розміщують так, щоб під час роботи не доводилось робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, повинен лежати справа, а той, що беруть лівою рукою, - зліва. Якщо для роботи потрібен столик, то його встановлюють так, щоб з цього місця можна було виконати якнайбільший обсяг робіт. На робочому місці не повинно бути будівельного сміття, зайвих матеріалів, які заважатимуть пересуванню робітників. Під час роботи слід користуватись лише справними інструментами та пристроями і якісними матеріалами. Для виконання робіт на висоті потрібно встановити на робочому місці необхідні пристрої, а на них у зручних для роботи місцях - ящики для розчину, інструменти. Велике значення в організації робіт має своєчасна підготовка потрібних матеріалів і подавання їх на робоче місце. Тому у спеціально відведених приміщеннях заздалегідь сортують плитки, розкроюють лінолеум, приготовляють розчини і мастики. Підготовлені матеріали в процесі роботи ритмічно подають на робочі місця. Під час виконання робіт обов'язково слід дотримуватись усіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Працювати на висоті можна лише при справних пристроях. Робоче місце має бути добре освітлене природним світлом. Для роботи з сумішами, що виділяють шкідливі для здоров'я людини леткі пари розчинників, слід забезпечити штучну або природну (через відкриті вікна) вентиляцію приміщень. Вентиляція повинна забезпечити протягом години не менше ніж дворазовий обмін повітря в приміщенні. Після закінчення роботи треба прибрати своє робоче місце, вимити і сховати у шафу інструменти, вимкнути струм, підведений до електроустаткування, закрити пускові пристрої на замок. Підготовка поверхонь Це вкрай важливий етап попередньої підготовки, адже від правильної підготовки підлоги і стін багато в чому буде залежати термін експлуатації керамічного покриття . Щоб перевірити готовність підлоги і стін безпосередньо до укладання плитки знадобиться рівень або висок. Спочатку виявляють відхилення поверхні від осей. Для підлоги – від горизонтальної, а для стін – від вертикальних площин. Допустимим вважається відхилення в 2 мм на 1 метр довжини поверхні, але сумарно не більше 5 см при розмірі приміщення близько 25 м. Потім необхідно перевірити, наскільки рівні поверхні площин. Це роблять з допомогою досить довгого рівня або бруска. До поверхні прикладається рівень. Зазори між ним і облицювальної поверхнею не повинні перевищувати 2 мм, Якщо це правило не дотримується, вирівнюють поверхні, усуваючи просвіти. Наскільки міцною є дана поверхня, перевіряється простукуванням. Погано закріплені шари необхідно зачистити до міцного цегельного або бетонного підстави. Укладання керамічної плитки виконується на вирівняній поверхні, очищеної від бруду, плям та ін. Стару плитку бажано зняти. Якщо лицювальна стіна раніше була пофарбована, фарбу зчищають. Зачистити також треба і стіни, обклеєні шпалерами. Облицювання керамічними плитками краще починати з поверхні підлоги, в цьому випадку настінна керамічна плитка буде спиратися на підлогову. Види облицювання керамічною плиткою Рекомендуємо почати укладання керамічної плитки зі стіни, розташованої напроти входу в кімнату. На поверхню стіни плитку накладають одним із способів: шов у шов, в перев’язку, діагонально. У першому випадку керамічні плитки шикуються в горизонтальні та вертикальні ряди. Необхідно вертикальні і горизонтальні шви розташовувати точно по схилу і рівню. У разі облицювання врозбіг, плитки вищого ряду кладуть так, щоб середина кожної з них розташовувалася точно над швом, який з’єднує плитки нижнього ряду. Така установка може проводитися тільки в горизонтальному напрямку. Процес укладання плитки по діагоналі найбільш складний і трудомісткий. Він частіше використовується при укладанні керамічної плитки на досить великих площах. Між плиткові шви утворюють перпендикулярні лінії, а вся поверхня поділяється на квадрати або прямокутники. Основною особливістю цього виду облицювання буде необхідність перевіряти збіг взаємно перпендикулярних швів. Технологія облицювання стін керамічною плиткою Укладання керамічної плитки починається з установки маяків по схилу (по вертикалі) і за рівнем (по горизонталі). В якості матеріалу, що використовується при установці маякових плиток, оптимально використовувати алебастр, який твердне значно швидше, ніж цементний розчин. В процесі облицювальних робіт маяки знімають, зачищають від алебастру і після укладають на цементний розчин. Після установки маякових плиток, виконують розмітку горизонтальних рядів укладання керамічної плитки. Роботи з укладання ведуть знизу вгору. Внизу стіни встановлюють горизонтально рейку, кути стін ставлять довгі рейки-схили. Укладання плитки на поверхню. Перед початком укладання плитки в залежності від розміру плитки підбирають зубчатий шпатель; Таблиця Розмір плитки, см. 10 х 10 15 х 15 10 х 20 25 х 20 30 х 30 40 х 40 І більше Розмір зубців шпателя,мм. 4 6 6 8 10 12 Приготовлену клейову розчинові суміш за допомогою кельми накладають на зубчастий шпатель і ним наносять на поверхню стіни. Шпатель притискають до поверхні стіни так, щоб на поверхні утворилась гребінчаста основа фактури. При цьому вершина зубців шпателя має доторкатися до основи, а сам шпатель слід тримати під однаковим кутом. Цим забезпечується рівномірний розподіл розчинової суміші по поверхні. За правильного добору консистенції розчинової суміші і розміру зубців шпателя вона вкриває поверхню плитки не менше ніж на 65 %. У цьому разі плитка не сповзає з вертикальної поверхні. Якщо це не дотримується слід підбирати шпатель з більшим розміром зубців. З допомогою шпателя клей наносять на ділянку стіни рівномірним шаром. Потім зубчастим шпателем масу розрівнюють, щоб підсумковий шар становив не більше 3 мм На оброблену ділянку приклеюють плитки, дотримуючись рівність рядів. Кожну деталь пристукують гумовим молотком. Площа поверхні, яку обробляють клеєм, залежить від марки клею, температури навколишнього середовища й основи і приблизно становить 1 м 2 за один раз. Так клейова суміш СМ 11 має відкритий час 20 хв. та час коригування 10 хв. Плитки можна укладати доти, доки клейова розчинові суміш липне до рук. Першу плитку сильно втиснути у шар клею. Кожну наступну плитку прикладають до попередньої, притискують і пересувають її на ширину шва. Для створення рівномірних швів певних розмірів між плитками встановлюють пластмасові хрестоподібні обмежувачі відповідних розмірів, які разом із зайвим розчином між плитками перед повним його затвердінням видаляють. Ширину швів витримують в діапазоні 0,5 – 3 мм. Щоб досягти рівномірної ширини швів по всій поверхні, між плитками бажано, в якості шаблону, прокласти однакові клини потрібної товщини. Після того, як розчин затвердіє, їх можна витягну Клейові суміші. Ceresit CM-11: Область застосування цементного клею для плитки Ceresit CM 11: Клей для плитки Ceresit CM 11 призначений для кріплення керамічних і кам'яних плиток з водопоглинанням понад або дорівнює 3% і розміром до 30х30 см на деформуючих основах, на стінах і підлогах, всередині і зовні будинків, в цивільному і промисловому будівництві. Клей для плитки Ceresit CM 11 придатний для застосування в умовах постійного і періодичного впливу води. Допускається застосування клею для плитки Ceresit CM 11 для кріплення плитки з водо поглинанням менше 3% (керамогранітних, клінкерних, кам'яних і т. п.) тільки всередині будівель на підлогах без підігріву, що відповідають вимогам СНиП 2.03.13-88 (переважно в житлових і адміністративних приміщеннях). У разі деформування підстав стяжок з підігрівом і інших складних підстав рекомендується використовувати високо еластичний клей CM 17 або клей CM 11, підготовлений з додаванням рідкого еластіфікатора CC 83. Клей для плитки Ceresit CM 11 з додаванням еластіфікатора CC83 слід застосовувати: • для кріплення плиток з водо поглинанням менше 3% (керамогранітних, клінкерних, кам'яних та ін.) На підлогах при зовнішніх роботах і стінах, • на стяжках з підігрівом, • на цоколях, парапетах, зовнішніх сходах, вхідних групах, підлогах балконів, терас, експлуатованих покрівлях, • у відкритих, а також в досить великих критих резервуарах і басейнах, • на деформуються підставах (деревно-стружкових, гіпсокартонних, OSB та ін. Плитах), • на керамічних (в т.ч. глазурованих) облицювання при зовнішніх і внутрішніх роботах, • на міцних малярних покриттях, які мають хорошу адгезію, • на гіпсових і ангідрітних покриттях, які мають хорошу адгезію, • на гіпсових і ангідридних підставах, • на легкому, ніздрюватому і "молодому" ( "вік" менше місяця) бетоні. Для укладання плиток з мармуру та світлого каменю, а також для скляної мозаїки рекомендується білий клей для каменю Ceresit CM 115. Для укладання великоформатних плиток на підлогах рекомендується застосовувати клей для плитки Ceresit CM 12. Як застосовувати клей для плитки Ceresit CM 11: Підготовка підстави: Основа повинна відповідати вимогам СНиП 3.04.01-87 і мати достатню несучу здатність. Підстава необхідно знепилити і очистити від речовин, що знижують адгезію клею (висолів, жирів, бітуму та ін.). Неміцні обсипати ділянки необхідно видалити. Стіни рекомендується попередньо вирівняти ремонтної штукатуркою Ceresit CT 29 не менше ніж за 3 доби до кріплення плитки, а підлоги - вирівнює сумішшю Ceresit . Нерівності до 5 мм допускається вирівнювати клеєм CM9 не менше ніж за 1 добу до кріплення плитки. Виконання робіт: Роботи слід виконувати в сухих умовах, при температурі повітря і основи від +5 до + 30 ° С і відносній вологості повітря не більше 80%. Підстава необхідно знепилити і очистити від речовин, що знижують адгезію клею (висолів, жирів, бітуму тощо). Неміцні, обсипаються ділянки поверхні і відшарування необхідно видалити. Для приготування розчинної суміші беруть точно відведені кількість чистої води (від +5 до +20 градусів) або еластіфікатора CC 83, розведеного водою у співвідношенні 2: 1. Суху суміш поступово додають в рідину при перемішуванні, домагаючись отримання однорідної маси без грудок. Перемішування виробляють за допомогою міксера або дриля з насадкою для в'язких сумішей при швидкості обертання 400-800 оборотів в хвилину. Потім витримують технологічну паузу 5 хвилин для дозрівання розчинної суміші і перемішують ще раз. Розчинна суміш повинна бути витрачена протягом приблизно 2-х годин (з еластифікатором CC 83 за 1,5 години) з моменту приготування. Клей для плитки цементний наносять на підставу гладкою стороною зубчастої терки або гладким шпателем і розподіляють по поверхні зубчастої стороною терки або зубчастим шпателем. Зубці повинні мати квадратну форму, а їх розмір вибирають в залежності від формату плиток (див. Таблицю нижче). При правильному підборі консистенції розчинової суміші та розміру зубців шпателя клей, після притиснення плитки, повинен покривати не менше 65% приклеюваної поверхні на стінах і 80% - на підлогах. .Розчинна суміш повинна бути витрачена протягом 2-х годин з моменту приготування (з еластифікатором СС 83 протягом 1,5 годин). Увага! Плитки попередньо не замочуйте! Ширина шва встановлюється в залежності від формату плитки та умов експлуатації. Висока фіксуюча здатність клею дозволяє обійтися без прокладок між плитками для забезпечення однакової ширини шва. При зовнішніх роботах і пристрої облицювань з каменю для підвищення надійності кріплення плиток рекомендується застосовувати комбінований метод укладання: клей гладким шпателем додатково наносять на монтажну поверхню плиток рівним шаром товщиною 1 мм. Витрата клею при цьому збільшується на 0,5 кг / м 2. Заповнення швів рекомендується виконувати відповідними затирання для плитки Ceresit групи CE не раніше ніж через 24 години після укладання плитки. При використанні клею з додаванням еластіфікатора заповнення швів рекомендується проводити еластичною затіркою CE 40 не раніше ніж через 72 години після укладання плитки. Свіжі залишки клею можуть бути видалені за допомогою води, засохлі - тільки механічно. Роботи слід виконувати в сухих умовах, при температурі повітря і основи від +5 до +20 градусів і відносній вологості повітря менше 80%. Всі викладені в технічному описі показники якості і рекомендації вірні для температури навколишнього середовища і відносній вологості повітря до 60%. В інших умовах можлива зміна часу споживання, коригування та відкритого часу клею, а також часу готовності облицювання до заповнення швів. Клеї Ceresit групи CM містить цемент, і при взаємодії з водою дає лужну реакцію, тому при роботі з нею необхідно захищати очі і шкіру. При попаданні суміші в очі слід промити їх водою і звернутися за допомогою до лікаря. Умови зберігання: У сухих умовах, на піддонах, в оригінальній непошкодженій упаковці - не більше 12 місяців з дня виготовлення. упаковка: Купити клей для плитки Ceresit CM 11 можна в будівельних магазинах. Він продається в паперових мішках по 25 кг. Технічні характеристики: склад Суміш цементу з мінеральними наповнювачами і полімерними модифікаторами Насипна щільність сухої суміші: 1,5 кг / дм 3 Щільність розчинної суміші: 1,5 кг / дм 3 Кількість води: 6 л на 25 кг сухої суміші Час споживання: 2 години Температура застосування: від +5 до +30 С 0 Відкритий час: 15 хвилин Час коригування: 20 хвилин Сповзання плитки: 0,8 МПа Міцність на стискання: > 10 МПа морозостійкість: 100 циклів Температура експлуатації: від -50 до +70 С о Область застосування і різноманітність клеїв Сухі будівельні суміші «Церезіт» випускаються компанією Henkel і використовуються для зовнішніх і внутрішніх робіт, для стін і підлоги, різних типів підстав. Асортимент плиткових клеїв величезний, у продажу є універсальні і спеціалізовані засоби. Всі склади «Церезіт» розрізняються сферою застосування, і для зручності визначення призначення мають таке маркування: СМ - будівельні суміші для фіксації керамічної плитки, СВ - клеї для фрагментарного ремонту облицьованої поверхні, СТ - суміші для установки зовнішньої (фасадної) теплоізоляції. Стандартні клеї марки СМ мають високу адгезію з цеглою, бетоном, використовуються для укладання кахлю, плитки, мозаїки, керамогранита в приміщеннях і на вулиці (приклад - «Церезіт СМ 110»). Деякі клеї завдяки вологостійкості можуть застосовуватися у ванній, інших вологих приміщеннях. Еластичні клеї допоможуть закріпити оздоблювальний матеріал на поверхнях, схильних до вібрації, усадки. Є також спеціальні клеї серії СМ для: підлоги великоформатної плитки, мозаїки та мармуру (білі клеї), клінкеру, фасадної плитки. Лінія СТ включає готові засоби і сухі суміші для розведення для зовнішніх робіт. Найпопулярнішими у будівельників є такі склади: CT 84 поліуретановий клей для пінополістиролу (використовуються при монтажі зовнішньої теплоізоляції фасадів), CT 190 штукатурно-клейова суміш (CT190 застосовується для монтажу мінераловатних плит і базового штукатурного шару при теплоізоляції фасадів), CT 85 штукатурна суміш для пінополістирольних плит (для внутрішніх і зовнішніх робіт). У серії СВ 10-100 випускаються акрилові та інші монтажні клеї в балонах, з якими працюють всередині і зовні приміщень. На всі зазначені клеї Церезіт можна кріпити тільки плитку і теплоізоляційні матеріали. Кожен клей має сертифікат відповідності, який підтверджує його високу якість. Інструкція по застосуванню Перед використанням плиткового клею Церезіт необхідно ретельно підготувати підставу. Це необхідно, щоб повністю використовувати високі адгезійні показники розчину. Рекомендується максимально прибрати старе основу, зачистити і вирівняти поверхню. Вертикальні поверхні попередньо слід розмітити і встановити планку на рівні першого плиткового ряду. Це запобіжить сповзання облицювання в перші 6 годин установки. Після замішування розчину відразу приступити до роботи. Нанести плоским шпателем 200-300 гр. розчину на підготовлену площину. Зубчастим шпателем надати ребристу структуру. Глибина борозенок регулюється в залежності від розмірів плитки. Чим менше плитка, тим менше нерівності. Докласти облицювальний елемент протягом 10-15 хв. Щоб розчин не встиг схопитися. Трохи простукати гумовим молотком для того, щоб рівномірно втопити плитку і випустити зайве повітря. Обсяг зіткнення плитки з розчином повинен бути 60-80%. Паралельно укладати суміжні ділянки залишаючи відстань 1-5 мм. Щоб укладання була рівною, використовуйте хрестоподібні роздільники між плиток. Надлишки клею видаляти відразу гумовим шпателем і теплою водою. Залишити до повного зчеплення на 20-36 годин. Після висихання шви заповнити затіркою. Характеристика продукції Клей для укладання плитки повинен володіти певними якостями і характеристиками. Всіма необхідними функціями володіють склади від німецького бренду Ceresit. Продукт СМ11 має такі властивості: екологічно чистий продукт, безпечний у використанні за рахунок особливого складу, при цьому під впливом високих температур клей не виділяє шкідливих летючих елементів, відмінний показник морозостійкості, розчин стійкий до сповзання, зберігаючи форму і міцність з року в рік, висока адгезія з поверхнею, склад демонструє відмінні вологовідштовхувальні властивості, які є обов'язковими для клеїв, використовуваних в ванних кімнатах та інших подібних локаціях, продукт підходить для роботи як зовні, так і всередині будівель, Ceresit CM 11 можна використовувати для монтажу великої плитки, розмір якої досягає 50х50 сантиметрів. Технічні параметри продукту роблять його затребуваним в умовах проведення ремонту. Перед використанням продукт розводять у воді. На 25 кілограм знадобиться 6 літрів рідини (зразкове співвідношення 1: 4). Готовий розчин можна використовувати протягом 1,5-2 годин. Після чого він сохне, і нанести суміш не вдасться. Показник вологості повітря - 80%. Мінімальний температурний показник для використання суміші становить 5 градусів тепла, максимальний - 30 градусів за Цельсієм вище нуля. «Відкрите» робочий час шару - 25 хвилин. Максимальна сповзання плитки становить не більше 0,5 міліметра. Витрата на 1м2 - від 1,7 до 4,2 кілограма. Повне висихання займає від 24 до 36 годин. Термін зберігання продукту в цілій упаковці налічує рік. Ceresit CM 9 Це бюджетний монтажний склад, що володіє середнім рівнем адгезії з облицювальним матеріалом. Його використовую для монтажу плитки, глазуровані і неглазуровані керамічного кахлю розміром 300х300 мм. Ceresit CM 9 клеїть облицювання на вертикальні і горизонтальні поверхні. Це вологостійкий склад, тому його часто застосовують для укладання плитки у ванній кімнаті. До складу клею Церезіт цієї серії входять полімери і мінеральні компоненти, тому його іноді використовують замість цементного розчину для цегляної кладки. Найефективніше використовувати на бетонних підставах, цементно- вапняних або цементно-піщаних штукатурки, з витримкою не менше 4 тижнів. Ceresit CM 14 Extra Морозостійкий, вологостійкий склад, який не дозволить облицюванні сповзти. Використовують при облаштуванні теплих підлог і гідроізоляції. Придатний для внутрішнього і зовнішнього застосування. У складі є армуючі волокна, які роблять його більш міцним і еластичним. На суміш укладаються всі види керамічної плитки, штучний, натуральний камінь, керограніт, матеріали на основі цементу. Призначений для монтажу облицювання на недеформовані цементні або бетонні підстави. Сохнути матеріал буде не більше доби при t від +5 до +30 ° C. Ceresit CM 16 Flex Церезіт СМ 16 доповнено армованими волокнами Fiber Force, має підвищену еластичність, використовується для монтажу будь-якого виду плитки. Засіб стійко до деформації, застосовується для облицювання гипсоволокна, ГКЛ, ДВП, ДСП і ОСБ-плит. Суміш сумісна з гідроізоляцією, стійка до вологи, морозів. Можна використовувати на балконах, терасах, в критих басейнах. СМ16 підходить для підігрівається стяжки, дозволяє укладати облицювання поверх старої плитки. Завдяки підвищеній еластичності запобігає формуванню сколювальні напруги, викликаного деформацією. Коректувати положення приклеєною облицювання можна протягом 25 хв. Ceresit CM 117 Спеціалізований клей для монтажу клінкерної плитки і каменю на фасадах будівель. CM 117 стійкий до вогкості і низьких температур, володіє хорошою еластичністю і адгезією. Застосовується для внутрішніх і зовнішніх робіт, для укладання підлог з обігрівом. На засіб клеїться будь-який вид мінеральної кахлю, крім мармуру. Облицьовуються тільки недеформовані підстави на балконах, терасах, в критих басейнах, на парапетах, цоколях. Монтується плитка на старе кахельне покриття, на акрилову фарбу, пористий і невистоянний бетон. Після додавання еластіфікатора можна обклеювати деформовані поверхні. Відкоригувати положення облицювання потрібно за 15 хв., При цьому весь приготовлений розчин треба витратити за 2 год. Скільки сохне Швидкість висихання плиткового клею Церезіт залежить від температури і вологості повітря. Середні значення цього показника визначаються з базової температури 20˚С і вологості 60%. Якщо температура низька, а вологість підвищена, то розчин буде сохнути довше. Робоча стадія. Розчин у високій ємності починає втрачати свої робочі характеристики через 3-4 години. При нанесенні на площину зчеплення і затвердіння починається через 15-25 хв. Первинне затвердіння. Розчин стає твердим і здатний утримувати облицювальні елементи. Але склад ще сирий, не може протистояти ударних і вібраційних навантажень. Повне висихання і придбання максимальної міцності відбувається за 7-11 днів. Про бренд Продукція вищевказаної торгової марки користується попитом завдяки ряду переваг і особливих якостей. Клей для плитки Ceresit CM 11 plus, призначений для укладання керамічної плитки, на високому рівні оцінили як професіонали зі сфери ремонту, так і звичайні покупці, які шукають золоте співвідношення ціни і якості. Для виготовлення продукції компанія використовує ретельно відібрана сировина і інноваційне обладнання, що дозволяє виготовляти великі обсяги товару без втрати якості. Продукція проходить контроль на всіх етапах виробництва і отримує відповідний сертифікат. З використанням клеять складів Ceresit робота буде проходити плавно і без проблем. Від вибору розчину буде залежати зовнішній вигляд обробки, її міцність і зносостійкість. Міцний клей буде утримувати плитки, витримуючи умови мікроклімату в приміщенні, а також зовнішні навантаження. До складам, використовуваним на базі кімнат в підвищеної вологості і вогкості, пред'являють підвищені вимоги. Оцінка якості облицювання 1. Під якістю облицювання розуміють його відповідність робочим кресленням і вимогам нормативних документів. 2. Контролюючи якість облицювальної поверхні, перевіряють відповідність матеріалу і малюнку облицювання проекту. З. Шви між плитками повинні бути: заповненими; прямолінійними; взаємно перпендикулярними; однакової ширини. 4. Поверхні, облицьовані одноколірними виробами, повинні бути однотипними, а опоряджені плитками з природного каменю мати плавний перехід відтінків. 5. Облицьована поверхня повніша бути: без тріщин; не мати плям; не мати патьоків розчину і мастики. 6. Відколи кутів плиток більше 0,5 мм не допускаються. 7. Відхилення розмірів облицьованих поверхонь від допустимих не повинні перевищувати величини: 2 мм від площини на довжині 2 м; швів від вертикалі 2 мм на 1 м; 2 мм по горизонталі швів на довжині 1 м, але не більше 10 мм на всю довжину приміщення. 8. Простір між стіною і укладеною плиткою на цементному розчині повністю повинен бути заповнений прошарком розчину. 9. Плитки, укладені на клейових мастиках, мають прилягати до основи всією поверхнею. 10. На якість облицювання впливає акуратність закладання неповномірних плиток, кромки яких повинні бути рівними, з однаковою товщиною швів. 11. На якість облицювання також впливає акуратність укладання плиток у місцях пропуску труб: через шви між плитками; між кромками плиток; через отвір у плитці. Охорона праці при виконанні облицювання 1. Суворе дотримання правил техніки безпеки запобігає травматизму під час облицювальних робіт. 2. Перед початком виконання робіт лицювальника-плиточника інструктують про безпечні способи виконання виробничого завдання 3. Лицювальник перед початком виконання робіт оглядає робоче місце, підбирає необхідні матеріали, перевіряє справність інструментів, інвентарю, пристроїв, оглядає спецодяг. 4. Насічку поверхні під облицювання за допомогою ручних машин або інструментів виконуйте у захисних окулярах зі спеціальним склом, яке не б'ється, і в рукавицях. 5. Рукоятки інструментів повинні мати надійне кріплення і бути без вибоїн і відколів. б. Довжина ручок скарпелів, молотків та інших ударних інструментів повинна бути не менше 150мм. 7. На заточувальному верстаті необхідно працювати (гострити інструменти та кромки перерублених плиток тощо) тільки в захисних окулярах. 8. Працюючи з кислотою, знежирюючи поверхні, призначені для облицювання, треба бути обережним, використовувати соляну кислоту неміцної концентрації (3% -ву). Розбавляючи, тільки кислоту можна вливати у воду, а не навпаки; це запобігає розбризкуванню кислоти і виникненню опіків при роботі з нею. 9. Ганчірки, намочені кислотою, не можна брати незахищеними руками. З метою запобігання опіків ганчірки намотуйте на кінець дерев'яного стержня. 10. Під час приготування та використання розчинної суміші забороняється їсти, пити, палити. Не вдихати пил! Суміші містять у своєму складі цемент, за умов сполучення якого з водою відбувається лужна реакція. У разі потрапляння розчиненої суміші в очі, їх слід промити водою, а за необхідності звернутися до лікаря за допомогою. 11. Сортування плитки та інші підсобні роботи виконують у цупких рукавицях. 12. Рубання і підтісування плиток виконують у захисних окулярах зі спеціальним склом, яке не б'ється. Підтісування і рубання плиток на колінах виконувати забороняється! 13. Працюючи у недостатньо освітлених приміщеннях (санвузлах, сходових клітках), тимчасове освітлення повинно мати напругу не вище 42 В. 14. На висотних роботах користуються підмостками і драбинами. Забороняється застосовувати замість них випадкові опори. 15. Після закінчення роботи слід очистити інструменти, прибрати будівельне сміття (в тому числі тару і упаковку від плитки). Додержання них вимог запобігає появі випадків травматизму при вимощуванні плиткових поверхонь Домашнє завдання: Прочитайте конспект уроку. Самостійно відпрацюйте вправи з облицювання стін керамічними плитками способом «шов у шов» .