Мовно-літературна вікторина

Творчество для детей – это замечательная возможность развивать их воображение, моторику, и навыки самовыражения. Вот несколько идей, как можно реализовать творческие занятия с детьми: 1. **Рисование и живопись**: Предлагайте детям рисовать с натуры или использовать абстрактные техники. Можно использовать разные материалы: акварель, гуашь, мелки, пастели. 2. **Лепка**: Используйте пластилин, глину или даже тесто для лепки. Дети могут создавать фигурки животных, растений или свои собственные персонажи. 3. **Костюмы и театр**: Пусть дети создадут свои костюмы из подручных материалов и устроят театрализованное представление. 4. **Музыка и танцы**: Экспериментируйте с инструментами, создавайте песни и устраивайте танцевальные вечеринки. 5. **Ремесла**: Создание поделок из бумаги, ткани, дерева или переработанных материалов. Это может быть что угодно: от открыток до игрушек. 6. **Чтение и создание историй**: Читайте детям книги и предлагайте им самим придумать истории, которые они могли бы нарисовать или проиллюстрировать. 7. **Эксперименты**: Простые научные эксперименты могут не только развлекать, но и обучать. Например, создайте вулкан из соды и уксуса. Важно поддерживать инициативу детей, поощрять их эксперименты и помогать развивать их идеи.

КАК ВОЗНИКЛА ПИСЬМЕННОСТЬ Начнем с простого. Понятно, что письменность - способ передачи информации с помощью универсальных символов на большие расстояния и на значительные временные промежутки. Благодаря письму нам в XXI веке доступны тексты, написанные в средние века или в эпоху античности. Тексты накапливают знания разных народов, хранят для потомков уникальные художественные произведения, а часто сами являются произведениями искусства (например, иероглифическое письмо древних египтян или концептуализм XX века (Джон Балдессари «Я больше не буду создавать скучное искусство», 1971). Письменность возникла вместе с первыми городами-государствами, потому что появилась необходимость передавать сообщения быстро, на большие расстояния, например, во время военных действий. Существовавший ранее общинный строй (с небольшим числом взаимодействующих людей, живущих рядом) не требовал письменного сообщения между членами сообщества. Все можно было передать жестами или вербально при личном общении. Однако объединение земель в государство, где множество людей взаимодействовали между собой, привело к новым условиям жизни. Впервые появилась необходимость фиксировать договоренности внутри полиса и с соседствующими городами.

1. Что такое "soft skills"? Ответ: "Soft skills" - это навыки мягкого характера, такие как коммуникация, управление временем, лидерство, способность к сотрудничеству и прочие навыки, которые помогают человеку успешно взаимодействовать с другими людьми. 2. Какие основные компетенции входят в категорию "soft skills"? Ответ: Основные компетенции "soft skills" включают в себя умение эффективно общаться, работать в команде, решать конфликты, принимать решения, управлять временем, адаптироваться к изменениям и многое другое. 3. Почему "soft skills" важны в современном мире труда? Ответ: "Soft skills" важны, потому что они помогают улучшить процесс коммуникации, повысить профессиональную эффективность, укрепить отношения с коллегами и руководством, а также повысить шансы на карьерный рост. 4. Можно ли развить свои "soft skills"? Ответ: Да, "soft skills" можно развивать. Это происходит через самосознание, обучение, тренировки, практику и получение обратной связи от окружающих. 5. Какие "soft skills" наиболее ценятся работодателями? Ответ: Работодатели наиболее ценят коммуникационные навыки, лидерские качества, способность к сотрудничеству, а также умение быстро адаптироваться к изменениям и решать проблемы. 6. В чем отличие "soft skills" от "hard skills"? Ответ: "Hard skills" - это конкретные технические знания и навыки, в то время как "soft skills" - это личностные качества и навыки, которые не связаны напрямую с конкретной профессией. 7. Как "soft skills" могут помочь в повседневной жизни, а не только в карьере? Ответ: "Soft skills" могут помочь в повседневной жизни, облегчая общение с окружающими, улучшая отношения в семье и с друзьями, помогая решать конфликты и достигать личных целей. 8. Могут ли "soft skills" помочь в профессиональном развитии? Ответ: Да, "soft skills" могут существенно помочь в профессиональном развитии, так как они позволяют эффективно взаимодействовать с коллегами, решать проблемы, принимать решения и развивать свои лидерские качества. 9. Какие курсы или тренинги рекомендуется пройти для развития "soft skills"? Ответ: Для развития "soft skills" можно пройти курсы по коммуникации, лидерству, управлению временем, развитию конфликтных ситуаций, принятию решений, а также пройти тренинги по развитию эмоционального интеллекта. 10. Как можно использовать "soft skills" в задачах самоуправления? Ответ: "Soft skills" могут использоваться для повышения эффективности самоуправления, помогая лучше понимать свои цели, управлять временем, развивать личные качества и добиваться желаемых результатов.

лю. Після всієї роботи, яка залишилася за плечима, і накопиченого, завдяки цій роботі досвіду, укладання кахлю здається просто дитячою забавкою порівняно з підготовчими роботами. Воістину велике задоволення доставляє видовище, коли сіра похмура поверхню підлоги перетворюється в гладку і блискучу. Перш, ніж це станеться, потрібно вибрати в магазині потрібну нам плитку. Вибір плитки залежить від нашого смаку, чи ми хочемо бачити на підлозі вигадливий орнамент, або нас приваблює скромний однотонний підлогу. Виберемо ми дорогу імпортну плитку, або залишимося патріотами і віддамо перевагу вітчизняного виробника. Як виконати укладання плитки на підлогу? В першу чергу зробимо розмітку, а потім прогрунтуем стяжку. Розмітка робиться для того, щоб правильно розрахувати, скільки потрібно плитки. Якщо плитка однотонна, розрахувати її кількість набагато простіше – до загальної площі підлоги додати 10 % на підрізання. Якщо ж плитка з орнаментом, то обов’язково потрібно враховувати, що при підрізуванні залишаються шматки які вже нікуди не знадобляться. Тому на плитку з орнаментом потрібно робити більший відсоток запасу. У нашому випадку приймемо до уваги той момент, що ціла плитка повинна лягати від центру дверного отвору. Враховуючи цей момент, розраховуємо, скільки плиток нам потрібно покласти вліво і вправо від цієї точки, включаючи підрізання під стіни. Якщо шматки плитки на підрізання виходять 2-3 см шириною, краще всього змістити розкладку на це відстань, щоб до стіни лягала ціла плитка, і шматочків не було зовсім. Після розмітки підлогу змочуємо грунтовкою глибокого проникнення. Для обробки підлоги використовуємо таку ж ґрунтовку, що ми використовували для стін – «Полімін». Після висихання стяжки, стіни входу на кухню відміряємо відстань, яка буде дорівнює ширині плитки плюс 4-5 мм на плінтус. Малярським шнуром по мітках відбиваємо лінію, по якій будемо рівняти край кахлю. Щоб лінію краще було видно, наводимо її олівцем. На звороті кахлю намальована стрілка, що вказує напрямок плитки. Щоб не плутатися і не повертати плитку в різні боки, її потрібно скласти стопками, щоб стрілка була в одному напрямку, і по торцях плитки прокреслити лінію олівцем. Коли плитка намажеться клеєм, стрілочки не буде видно, а олівець підкаже нам напрямок. Для підлогової плитки будемо використовувати такий самий клей, як і при укладанні плитки на стіни. Нам знадобиться зубчастий шпатель з шириною і довжиною зуба 12 мм, гумовий молоток, рівень довжиною 40-50 см, рейка для перевірки площині довжиною 1,5-2 м, пластикові хрестики і клини для регулювання положення плитки товщиною 3 мм Плитковий клей замішуємо згідно інструкції, що додається на упаковці. Для замішування застосуємо дриль з гвинтовою насадкою або електроміксер. Клей повинен настоятися 10 хвилин, потім його ще раз замішуємо. Тепер він готовий до використання. Клей можно наносити і на підлогу, а на плитку. Для цього накладаємо клей звичайним кельмою на плитку, а потім вирівнюємо його зубчастим шпателем, залишаючи рівні лінії. Шпатель потрібно тримати перпендикулярно до поверхні плитки. Від цього залежить товщина нанесення шару клею. Надлишки клею прибираємо в відро, а шпатель поміщаємо в воду, тоді клей до нього не буде чіплятися. Визначимо центр дверного отвору і покладемо плитку для орієнтира. Від неї по праву сторону кладемо наступну плитку і вирівнюємо по лінії орієнтира, притискаючи до підлоги. Перевіряємо правильність кладки рівнем. В разі якоїсь нерівності плитку можна поправити легким постукуванням гумового молотка до потрібного рівня, після чого знову перевірити правильність укладання. Так продовжуємо класти ряд плитки по правому краю. Можна застосувати такий спосіб укладання: перед тим, як придавити плитку, на неї покласти рівень, щоб його край нависав над попередньою вже приклеєною плиткою. Притискати цю плитку невеликими круговими рухами рук до тих пір, поки вона не зрівнятися з попередньої, і рівень торкнеться її поверхні. Вирівнявши по лінії плитки, вставити між ними хрестики, а з боку стіни для фіксації від випадкового зсуву вставити клини. Кладемо ряд до правої бічної стіни, не забуваючи весь час перевіряти правильність положення плитки з допомогою рейки і рівня. Якщо ви бачите, що у вас стався перекіс, потрібно виправити його протягом 15 хвилин, якщо ж ви не укладаєтеся в цей проміжок часу, краще всього зняти плитку, видалити з неї і з стяжки клей, і покласти заново. Біля стіни потрібно буде зробити підріз. Підлогова плитка набагато міцніше ніж настінна, тому розрізати її звичайним плиткорізом не вийде. Використовуємо для цього болгарку (кутову шліфувальну машинку) з алмазним диском. Укладає підрізування, після чого продовжуємо ряд ліворуч від визначеного нами центру. На цьому укладання першого ряду можна вважати завершеною. Другий ряд теж починаємо від центру двері, орієнтуючись на ту ж центральну плитку. Знову робимо кладку в праву сторону, потім в ліву. Кожну покладену плитку обов’язково перевіряємо рівнем, а ряд рейкою, щоб не було перекосів. У місцях проходження труб за допомогою тієї ж болгарки робимо фігурні вирізи. Якщо потрібно зробити круглий отвір в плитці, використовуємо насадку для дриля з вольфрамової напайкою. Заздалегідь необхідно подумати про те, як будемо виходити з кімнати, адже поки не висохне клей, по плитці ходити не можна. Тому потрібно залишити доріжку для виходу, і закласти її на наступний день, або кладку починати з протилежного боку від вхідних дверей. Добре якщо з кухні є вихід на балкон, а з нього в іншу кімнату, як у нашому випадку. Замостив плиткою всю поверхню підлоги, ще раз перевіряємо рейкою площину підлоги в різних напрямках. Переконуємося, що все в порядку. На цьому укладання плитки на підлогу повністю завершена.Після висихання клею зробимо затірку швів. Затірка швів Останнім етапом укладання плитки для підлоги є затірка швів. Від якості цієї роботи багато в чому залежить загальний зовнішній вигляд всього підлогового покриття. До затірки можна приступати тоді, коли клей для плитки вже повністю висох. Насамперед необхідно очистити всі шви між плитками від бруду, а також видалити залишилися при укладанні хрестики. Вибір матеріалу затирання робиться, виходячи з умов експлуатації та дизайну плитки. У будь-якому випадку, правильним буде, якщо колір затірки темніше, ніж загальний фон, в першу чергу це потрібно для того, щоб при скупченні в поглибленнях між плитками бруду і пилу це не впадало в очі. Сам процес нанесення затірки досить нескладний. Попередньо варто зволожити місця швів за допомогою губки, це забезпечить кращу якість зчеплення затірки з матеріалом плитки. Після її розведення з водою, отримана маса за допомогою гумового шпателя втирається в шви між плитками. Чим сильніше тиск шпателя на поверхню, тим щільніше заповнюється простір між кахлем і матеріалом затірки. При роботі на підлозі прийнято починати затірку з протилежного від входу кута і рухатися до дверей. Після того, як всі шви оброблені, зайвий матеріал видаляється з поверхні за допомогою гумового шпателя. Для цього його потрібно переміщати перпендикулярно швах. Приблизно через 30 хвилин після закінчення цих робіт, коли затирка у швах трохи підсохне, можна приступати до фінального етапу очищення плитки для підлоги за допомогою вологої губки. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ Так як під час облицювальних робіт ми маємо справу з ріжучими інструментами, легко займистими розчинами і биткими матеріалами, щоб не покалічити себе і не завдати шкоди своєму майну, необхідно дотримуватися елементарних правил безпеки. Тим більше, що їх не так вже й багато. БЕЗПЕКА НА ВИРОБНИЦТВІ ОБЛИЦЮВАЛЬНИХ РОБІТ На кожному етапі облицювальних робіт існують свої правила. Але перш ніж перейти до них, слід звернути вашу увагу на один момент. Як би акуратно ви не виробляли облицювальні роботи, під рукою обов'язково потрібно мати аптечку з антисептиками, перев'язувальними матеріалами та маззю від опіків. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ ПРИГОТУВАННІ РОЗЧИНІВ І МАСТИК 1. Приміщення, де готують розчини та мастики, має бути оснащене припливно-витяжною вентиляцією, 2. Усе електрообладнання, призначене для приготування розчинів, має бути забезпечено заземленням. Рухомі і обертові частини обладнання повинні мати огорожі. Живильні проведення рекомендується укласти в гумовотканинний рукав і підвісити на 2,5-3 м вище рівня робочого майданчика. 3. У разі загоряння електрообладнання, його необхідно негайно відключити від мережі, а вогнище спалаху засипати піском або залити піною з вогнегасника. 4. Розчини на основі цементу готують в щільній спецодязі і брезентових рукавицях. 5. При приготуванні розчинів на основі рідкого скла і бітумної мастики крім спецодягу необхідно надіти захисні окуляри і респіратор. 6. При попаданні рідкого скла на шкіру, її необхідно ретельно промити проточною водою. 7. Місце опіку від бітумної мастики слід промити теплою водою з милом, після чого накласти примочку зі слабкого водного розчину марганцевокислого калію і змастити обпечене місце спеціальною маззю від опіків або вазеліном. 8. Під час приготування легкозаймистих мастик необхідно дотримуватися правил пожежної безпеки: поблизу розчинів не курити, не включати електроприлади, влаштувати над варильною ємністю неспаленний навіс, передбачити комплект засобів для гасіння вогню. 9. Варильні котли з бітумними мастиками повинні розташовуватися на відстані не менше 50 м від легко займистих конструкцій (наприклад, дерев'яних перегородок). 10. Ємність для приготування бітумної мастики не можна заповнювати більш ніж на три чверті її об'єму. Кришка повинна бути важкою і щільно підігнаною. 11. Температура нагріву бітумної мастики не повинна перевищувати 220'С. При перегрів мастики вогонь слід негайно збавити, а мастику перемішати веслом-мішалкою. 12. Сторонні домішки, що опинилися в розплавленому бітумі, видаляють сіткою, натягнутою на дріт, або консервною банкою з перфорованим дном, укріпленої на довгій ручці. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПІДГОТОВЧИХ РОБІТ 1. Рукоятки всіх інструментів повинні щільно сидіти. 2. Робоча поверхня інструментів повинна бути рівною, без дефектів. 3. Мінімальна довжина ручок ударних інструментів - 15 см. 4. Під час відколки нерівностей основи необхідно надіти захисні окуляри з небиткими стеклами. 5. При приготуванні водного розчину соляної кислоти для знежирення підстави пам'ятайте, що кислоту вливають у воду, а не навпаки! При цьому використовують кислоту слабкою 3%-ої концентрації. 6. Щоб уникнути хімічного опіку під час знежирення облицювальної поверхні, ганчір'я, змочену в соляній кислоті, намотують на кінець дерев'яної палиці, а не беруть голими руками. 7. Щоб кислотні випаровування не скупчувалися в приміщенні, до початку знежирення підстави не забудьте відкрити вікна та двері. 8. Сортування керамічних, кам'яних та інших плиток з гострими краями виробляють в брезентових рукавицях. 9. Різання плиток і подальшу обробку зрізів здійснюють в щільних рукавицях і захисних окулярах з небиткими стеклами. 10. Заборонено виконувати різання і обтісування плитки на колінах! 11. Пластикові та мінеральні плитки ріжуть в напрямку "від себе"! 12. При роботі з електричними інструментами під напругою 220-127 В необхідно одягнути діелектричні рукавички або калоші. Якщо ні того, ні іншого немає, то під ноги слід покласти гумовий килимок. 13. Забороняється працювати несправним електроінструментом! 14. Полістирольну плитку зберігають далеко від будь-яких відкритих джерел вогню. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ОБЛИЦЮВАЛЬНИХ РОБІТ 1. Укладання плиток рекомендується проводити в щільних гумових рукавичках, які не тільки захистять від порізів, але і від контакту з розчинами і мастиками. 2. При настиланні вінілового статі необхідно надіти м'яку взуття. 3. У процесі облицювальних робіт приміщення слід час від часу провітрювати. 4. Приміщення, в яких працюють з мастиками КН-2 і КН-3, повинні бути обладнані вентиляцією, 5. Укладання вінілових плиток на мастиках КН-2 і КН-3 ведуть тільки у світлий час доби. 6. При використанні легкозаймистих клеять складів слід дотримуватися правил пожежної безпеки: в приміщенні не палити, не включати електроприлади і т. п. 7. Банки з клеять складами і мастиками відкривають тільки безпосередньо перед вживанням. По закінченню облицювальних робіт ємності із залишками мастики (клею) щільно закривають. 8. Ємності з легко займистими складами щоб уникнути іскріння не можна відкривати металевими інструментами. 9. Легко займисті мастики і синтетичні клеї наносять на плитку за допомогою пластмасових, гумових чи дерев'яних, але не металевих інструментів (також щоб уникнути утворення іскор). 10. Загустілі мастики розігрівають у ємностях з гарячою водою, але ні в якому разі не на електричній плиті або на відкритому вогні. 11. Корпус шліфувально-облицювальної машини повинен знаходиться під час роботи в горизонтальному положенні. Живильні кабелі не повинні перетинатися з іншими проводами, що знаходяться під напругою. Обов'язково наявність заземлення! 12. Облицювання стелі та верхньої частини стін, особливо якщо вони вищі 2,7 м, ведуть з будівельних риштувань. 13. По закінченню роботи робоче місце необхідно привести в порядок, будівельне сміття прибрати, а інструменти очистити і покласти на місце. Домашнє завдання: Прочитайте конспект уроку. Складіть тест. Бажаю успіхів. Бережіть себе.

Что называют простыми механизмами Умение облегчать себе труд с помощью технологий отличает человека от животного. Тысячи лет назад наши предки научились мастерить простые механизмы, которые способны увеличивать усилие, а также изменять направление прикладываемой силы. Принципы их работы лежат в основе любого орудия труда — от садовой лопаты до подъёмного крана. Простые механизмы — приспособления, служащие для преобразования вектора силы по величине и/или направлению. Подписывайтесь на телеграм-канал Домашней школы Фоксфорда — здесь мы каждый день публикуем полезные посты о лайфхаках обучения, тайм-менеджменте, развитии и поддержке школьников, а ещё делимся бесплатными материалами и шпаргалками. Виды простых механизмов Наклонная плоскость и её разновидности: клин и винт. Рычаг и его разновидности: блок и ворот. Теперь расскажем, как они работают. В этой статье мы рассмотрим действие идеальных механизмов, в работе которых не учитывается сила трения. Работа простых механизмов Наклонная плоскость Подниматься по пологому склону горы легче, чем карабкаться по отвесной скале. Чем меньше наклон — тем легче его преодолеть. Это нехитрое наблюдение помогло людям создать простой механизм — наклонную плоскость. Допустим, нам нужно поднять груз на определённую высоту. Конечно, можно сделать это непосредственно. Поднятие груза на высоту Правда, если груз большой, приложить достаточную силу будет нелегко. Но если поставить его на лёгкую тележку и вкатывать по наклонной плоскости, то понадобится гораздо меньше усилий. Наклонная плоскость Чем меньше угол наклона плоскости, тем больше выигрыш в силе: k = l / h. Чтобы просто поднять груз весом в один килограмм, требуется усилие: F1 = mg = 9,8 H. Теперь посмотрим, какое усилие понадобится, чтобы поднять этот груз на один метр, используя наклонную плоскость длиной десять метров: Использование наклонной плоскости позволило нам выиграть в силе в десять раз. Но путь, который нам пришлось пройти с грузом, также увеличился вдесятеро. Бесплатный доступ к занятиям в Домашней школе Вы получите записи уроков по нескольким предметам, познакомитесь с учителями и попробуете решить домашнее задание Начать бесплатно Клин С помощью наклонной плоскости удобно не только поднимать грузы. Рассмотрим топор: его лезвие — это клин, боковые поверхности которого сходятся под острым углом, образуя наклонные плоскости. Когда мы вонзаем топор в полено, эти плоскости с огромной силой раздвигают волокна древесины и заставляют полено расколоться. Клин При ударе сила P вгоняет топор в дерево, и на его лезвие действуют сдавливающие силы F со стороны полена. Проекция каждой из сил F на плоскость симметрии лезвия (AB) равна Fsinα. Поскольку они действуют с двух сторон, условие равновесия сил таково: P = 2Fsinα. Чем длиннее и острее клин (то есть чем меньше угол), тем меньше может быть P по отношению к 2F. Угол лезвия обычного колуна — около 25°, соответственно, сила Р примерно в пять раз меньше, чем 2F. Иными словами, чтобы расколоть полено, нужно приложить в пять раз меньше усилий, чем требуется, чтобы разорвать его. Люди пользуются топорами уже более 9 тысяч лет. Гвозди, иглы и ножи работают по тому же принципу. Клин придуман не человеком, а самой природой: например, клюв дятла легко вонзается в дерево благодаря оптимальной клиновидной форме. Винт Если свернуть наклонную плоскость в спираль вокруг цилиндра — получится винт. Винт Впервые описание винта встречается в работах древнегреческого учёного Архита Тарентского, жившего в V–IV веках до нашей эры. Знаменитый Архимед в III веке до нашей эры создал с помощью винта устройство для подъёма воды в оросительные каналы. Винты широко используют для крепления деталей, бурения отверстий и даже в качестве движителя сверхпроходимых шнекороторных вездеходов. Резьба винта — это наклонная плоскость длиной l и высотой h, свёрнутая в трубочку. Когда мы наворачиваем гайку на болт, мы перемещаем её по наклонной плоскости. Как и в случае с обычной плоскостью, выигрыш в силе равен отношению h к l, но теперь l рассчитывается по формуле длины окружности: l = πD. ‍Расстояние между витками называют шагом резьбы. Чем оно меньше, тем длиннее плоскость и больше выигрыш в силе. Рычаг Простейший рычаг — это палка, способная вращаться вокруг неподвижной опоры. Принцип рычага используется при работе башенного крана, рычажных весов, кухонных ножниц и даже обычной лопаты. Интересно, что кости в наших конечностях тоже работают как рычаги. Рычаг У любого рычага есть точка опоры (О) и два плеча (длины l1 и l2), к которым в точках A и B прикладываются силы. Вращение рычага зависит от приложенной к нему силы и от длины плеча. Чем больше сила и чем длиннее плечо, тем сильнее вращающее действие. Именно поэтому работать лопатой проще, держа её ближе к концу черенка, а нести груз на согнутой руке легче, чем на вытянутой. На рисунке тело А воздействует на рычаг с большей силой, чем тело B, но плечо l1 короче, чем l2, поэтому тела находятся в равновесии. В таких случаях говорят, что моменты двух сил уравновешены. Момент силы — произведение силы на длину плеча: M = F ⋅ l. Рассчитаем моменты силы для обоих тел: MA = PA ⋅ l1 = mAgl1. MB = PB ⋅ l2 = mBgl2. Тела находятся в равновесии, значит, mAgl1 = mBgl2. Чем больше будет длина плеча l2, тем меньшее усилие понадобится, чтобы уравновесить тело A. Так, при достаточной длине рычага можно поднять даже неподъёмный груз. Действие рычага Чтобы просто поднять тело, нужно преодолеть силу тяжести: F = mg. Чтобы вычислить силу для поднятия тела рычагом, нужно приравнять соответствующие моменты сил: mgl1 = Fx ∙ l2. Следовательно, Если l1 больше l2 в пять раз, то: Увеличивая длину плеча, мы выигрываем в силе, но проигрываем в перемещении. Нам удалось уменьшить силу в пять раз, но чтобы короткое плечо рычага поднялось на 10 сантиметров вверх, придётся опустить длинное на 50 сантиметров. Бесплатное руководство: как перейти на семейное образование Рассказываем, как забрать документы из обычной школы и перейти на домашнее обучение с онлайн‑аттестацией Email Телефон Принимаю условия соглашения и даю согласие на обработку своих персональных данных на условиях политики конфиденциальности Блок Частный случай рычага — блок. Так называют колесо с жёлобом, в который вложен трос. Если ось колеса зафиксировать, к одному концу троса привязать груз, а за другой тянуть, получится простой механизм — неподвижный блок. Неподвижный блок На груз действует сила тяжести F = mg. Чтобы удержать верёвку, требуется приложить такую же силу. Никакого выигрыша в величине силы неподвижный блок не даёт. Зато можно менять её направление — тянуть верёвку в любую сторону. Если прицепить груз к оси колеса, один конец верёвки закрепить, а за другой тянуть, получится подвижный блок, который позволяет выиграть в силе в два раза. Эффект достигается за счёт того, что блок с грузом поднимают как бы сразу две верёвки: за левую тянет человек, а правую натягивает вбитый в потолок гвоздь. Подвижный блок За выигрыш в силе приходится платить проигрышем в перемещении: чтобы поднять груз на нужную высоту h, понадобится выбрать вдвое большую длину и верёвки: l = 2h. Ворот Ворот издревле применяется для поднятия воды из колодца. К барабану, способному вращаться вокруг своей оси, прикреплены верёвка и рукоять. Когда мы вращаем рукоятку — вращается и цилиндр, а верёвка наматывается на него, поднимая или опуская груз. Ворот Ворот действует по тому же принципу, что и рычаг: плечом силы в данном случае становится рукоятка, а плечом груза — радиус барабана. Чем длиннее рукоять относительно радиуса барабана — тем больше выигрыш в силе. На рисунке длина рукояти равна трём радиусам барабана. Значит, он поднимает ведро с силой, в три раза большей, чем сила наших рук. При этом путь, который проходит рукоять ворота, в три раза длиннее куска верёвки, который в это время накручивается на вал. Золотое правило механики Все примеры простых механизмов, которые мы рассмотрели, имеют одно общее свойство, которое называют золотым правилом механики. Во сколько раз мы выигрываем в силе, во столько же раз проигрываем в перемещении. Произведение силы на перемещение в механике называется работой и обозначается буквой А: A = F ⋅ S ⋅ cos α, где α — угол между векторами силы и перемещения. Если направления векторов совпадают, формула работы выглядит проще: A = F ⋅ S. Сэкономить в силе больше, чем проиграть в перемещении — то есть выиграть в работе — не позволяет ни один механизм. Чем меньше силы нужно потратить при подъёме тела по наклонной плоскости, тем длиннее должна быть эта плоскость. Чем меньше сил нужно для воздействия на рычаг — тем длиннее должно быть его плечо. «Дайте мне точку опоры, и я переверну Землю» — заявил Архимед. Теоретически он мог бы поднять груз, равный нашей планете, выбрав рычаг подходящей длины. Масса Земли — примерно 6 000 000 000 000 000 000 000 тонн, в то время как человек в среднем способен поднять груз около 60 килограммов. А значит, плечо силы должно быть больше плеча груза в 100 000 000 000 000 000 000 000 раз. Поэтому, чтобы плечо груза сдвинулось хотя бы на один сантиметр, учёному пришлось бы сдвинуть плечо силы на 1000 000 000 000 000 000 км. Даже со скоростью движения в 1 м/с на это ушло бы тридцать тысяч миллиардов лет. Ответим

Related quizzes

Related quizzes