Loading...
Правильно - неправильно (частина I)
Quiz by Олена Гордійчук
Customize this quiz to suit your class
Instantly translate to 100+ languages
Tag the questions with any skills you have. Your dashboard will track each student's mastery of each skill.
Give this quiz to my class
Правильні неправильні дроби для 5 класуПравільні і неправільні дробі, мішані числаКак правильно читать даты?ГОВОРІМО ПРАВИЛЬНО!право это правильнолю. Після всієї роботи, яка залишилася за плечима, і накопиченого, завдяки цій роботі досвіду, укладання кахлю здається просто дитячою забавкою порівняно з підготовчими роботами. Воістину велике задоволення доставляє видовище, коли сіра похмура поверхню підлоги перетворюється в гладку і блискучу. Перш, ніж це станеться, потрібно вибрати в магазині потрібну нам плитку. Вибір плитки залежить від нашого смаку, чи ми хочемо бачити на підлозі вигадливий орнамент, або нас приваблює скромний однотонний підлогу. Виберемо ми дорогу імпортну плитку, або залишимося патріотами і віддамо перевагу вітчизняного виробника. Як виконати укладання плитки на підлогу? В першу чергу зробимо розмітку, а потім прогрунтуем стяжку. Розмітка робиться для того, щоб правильно розрахувати, скільки потрібно плитки. Якщо плитка однотонна, розрахувати її кількість набагато простіше – до загальної площі підлоги додати 10 % на підрізання. Якщо ж плитка з орнаментом, то обов’язково потрібно враховувати, що при підрізуванні залишаються шматки які вже нікуди не знадобляться. Тому на плитку з орнаментом потрібно робити більший відсоток запасу. У нашому випадку приймемо до уваги той момент, що ціла плитка повинна лягати від центру дверного отвору. Враховуючи цей момент, розраховуємо, скільки плиток нам потрібно покласти вліво і вправо від цієї точки, включаючи підрізання під стіни. Якщо шматки плитки на підрізання виходять 2-3 см шириною, краще всього змістити розкладку на це відстань, щоб до стіни лягала ціла плитка, і шматочків не було зовсім. Після розмітки підлогу змочуємо грунтовкою глибокого проникнення. Для обробки підлоги використовуємо таку ж ґрунтовку, що ми використовували для стін – «Полімін». Після висихання стяжки, стіни входу на кухню відміряємо відстань, яка буде дорівнює ширині плитки плюс 4-5 мм на плінтус. Малярським шнуром по мітках відбиваємо лінію, по якій будемо рівняти край кахлю. Щоб лінію краще було видно, наводимо її олівцем. На звороті кахлю намальована стрілка, що вказує напрямок плитки. Щоб не плутатися і не повертати плитку в різні боки, її потрібно скласти стопками, щоб стрілка була в одному напрямку, і по торцях плитки прокреслити лінію олівцем. Коли плитка намажеться клеєм, стрілочки не буде видно, а олівець підкаже нам напрямок. Для підлогової плитки будемо використовувати такий самий клей, як і при укладанні плитки на стіни. Нам знадобиться зубчастий шпатель з шириною і довжиною зуба 12 мм, гумовий молоток, рівень довжиною 40-50 см, рейка для перевірки площині довжиною 1,5-2 м, пластикові хрестики і клини для регулювання положення плитки товщиною 3 мм Плитковий клей замішуємо згідно інструкції, що додається на упаковці. Для замішування застосуємо дриль з гвинтовою насадкою або електроміксер. Клей повинен настоятися 10 хвилин, потім його ще раз замішуємо. Тепер він готовий до використання. Клей можно наносити і на підлогу, а на плитку. Для цього накладаємо клей звичайним кельмою на плитку, а потім вирівнюємо його зубчастим шпателем, залишаючи рівні лінії. Шпатель потрібно тримати перпендикулярно до поверхні плитки. Від цього залежить товщина нанесення шару клею. Надлишки клею прибираємо в відро, а шпатель поміщаємо в воду, тоді клей до нього не буде чіплятися. Визначимо центр дверного отвору і покладемо плитку для орієнтира. Від неї по праву сторону кладемо наступну плитку і вирівнюємо по лінії орієнтира, притискаючи до підлоги. Перевіряємо правильність кладки рівнем. В разі якоїсь нерівності плитку можна поправити легким постукуванням гумового молотка до потрібного рівня, після чого знову перевірити правильність укладання. Так продовжуємо класти ряд плитки по правому краю. Можна застосувати такий спосіб укладання: перед тим, як придавити плитку, на неї покласти рівень, щоб його край нависав над попередньою вже приклеєною плиткою. Притискати цю плитку невеликими круговими рухами рук до тих пір, поки вона не зрівнятися з попередньої, і рівень торкнеться її поверхні. Вирівнявши по лінії плитки, вставити між ними хрестики, а з боку стіни для фіксації від випадкового зсуву вставити клини. Кладемо ряд до правої бічної стіни, не забуваючи весь час перевіряти правильність положення плитки з допомогою рейки і рівня. Якщо ви бачите, що у вас стався перекіс, потрібно виправити його протягом 15 хвилин, якщо ж ви не укладаєтеся в цей проміжок часу, краще всього зняти плитку, видалити з неї і з стяжки клей, і покласти заново. Біля стіни потрібно буде зробити підріз. Підлогова плитка набагато міцніше ніж настінна, тому розрізати її звичайним плиткорізом не вийде. Використовуємо для цього болгарку (кутову шліфувальну машинку) з алмазним диском. Укладає підрізування, після чого продовжуємо ряд ліворуч від визначеного нами центру. На цьому укладання першого ряду можна вважати завершеною. Другий ряд теж починаємо від центру двері, орієнтуючись на ту ж центральну плитку. Знову робимо кладку в праву сторону, потім в ліву. Кожну покладену плитку обов’язково перевіряємо рівнем, а ряд рейкою, щоб не було перекосів. У місцях проходження труб за допомогою тієї ж болгарки робимо фігурні вирізи. Якщо потрібно зробити круглий отвір в плитці, використовуємо насадку для дриля з вольфрамової напайкою. Заздалегідь необхідно подумати про те, як будемо виходити з кімнати, адже поки не висохне клей, по плитці ходити не можна. Тому потрібно залишити доріжку для виходу, і закласти її на наступний день, або кладку починати з протилежного боку від вхідних дверей. Добре якщо з кухні є вихід на балкон, а з нього в іншу кімнату, як у нашому випадку. Замостив плиткою всю поверхню підлоги, ще раз перевіряємо рейкою площину підлоги в різних напрямках. Переконуємося, що все в порядку. На цьому укладання плитки на підлогу повністю завершена.Після висихання клею зробимо затірку швів. Затірка швів Останнім етапом укладання плитки для підлоги є затірка швів. Від якості цієї роботи багато в чому залежить загальний зовнішній вигляд всього підлогового покриття. До затірки можна приступати тоді, коли клей для плитки вже повністю висох. Насамперед необхідно очистити всі шви між плитками від бруду, а також видалити залишилися при укладанні хрестики. Вибір матеріалу затирання робиться, виходячи з умов експлуатації та дизайну плитки. У будь-якому випадку, правильним буде, якщо колір затірки темніше, ніж загальний фон, в першу чергу це потрібно для того, щоб при скупченні в поглибленнях між плитками бруду і пилу це не впадало в очі. Сам процес нанесення затірки досить нескладний. Попередньо варто зволожити місця швів за допомогою губки, це забезпечить кращу якість зчеплення затірки з матеріалом плитки. Після її розведення з водою, отримана маса за допомогою гумового шпателя втирається в шви між плитками. Чим сильніше тиск шпателя на поверхню, тим щільніше заповнюється простір між кахлем і матеріалом затірки. При роботі на підлозі прийнято починати затірку з протилежного від входу кута і рухатися до дверей. Після того, як всі шви оброблені, зайвий матеріал видаляється з поверхні за допомогою гумового шпателя. Для цього його потрібно переміщати перпендикулярно швах. Приблизно через 30 хвилин після закінчення цих робіт, коли затирка у швах трохи підсохне, можна приступати до фінального етапу очищення плитки для підлоги за допомогою вологої губки. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ Так як під час облицювальних робіт ми маємо справу з ріжучими інструментами, легко займистими розчинами і биткими матеріалами, щоб не покалічити себе і не завдати шкоди своєму майну, необхідно дотримуватися елементарних правил безпеки. Тим більше, що їх не так вже й багато. БЕЗПЕКА НА ВИРОБНИЦТВІ ОБЛИЦЮВАЛЬНИХ РОБІТ На кожному етапі облицювальних робіт існують свої правила. Але перш ніж перейти до них, слід звернути вашу увагу на один момент. Як би акуратно ви не виробляли облицювальні роботи, під рукою обов'язково потрібно мати аптечку з антисептиками, перев'язувальними матеріалами та маззю від опіків. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ ПРИГОТУВАННІ РОЗЧИНІВ І МАСТИК 1. Приміщення, де готують розчини та мастики, має бути оснащене припливно-витяжною вентиляцією, 2. Усе електрообладнання, призначене для приготування розчинів, має бути забезпечено заземленням. Рухомі і обертові частини обладнання повинні мати огорожі. Живильні проведення рекомендується укласти в гумовотканинний рукав і підвісити на 2,5-3 м вище рівня робочого майданчика. 3. У разі загоряння електрообладнання, його необхідно негайно відключити від мережі, а вогнище спалаху засипати піском або залити піною з вогнегасника. 4. Розчини на основі цементу готують в щільній спецодязі і брезентових рукавицях. 5. При приготуванні розчинів на основі рідкого скла і бітумної мастики крім спецодягу необхідно надіти захисні окуляри і респіратор. 6. При попаданні рідкого скла на шкіру, її необхідно ретельно промити проточною водою. 7. Місце опіку від бітумної мастики слід промити теплою водою з милом, після чого накласти примочку зі слабкого водного розчину марганцевокислого калію і змастити обпечене місце спеціальною маззю від опіків або вазеліном. 8. Під час приготування легкозаймистих мастик необхідно дотримуватися правил пожежної безпеки: поблизу розчинів не курити, не включати електроприлади, влаштувати над варильною ємністю неспаленний навіс, передбачити комплект засобів для гасіння вогню. 9. Варильні котли з бітумними мастиками повинні розташовуватися на відстані не менше 50 м від легко займистих конструкцій (наприклад, дерев'яних перегородок). 10. Ємність для приготування бітумної мастики не можна заповнювати більш ніж на три чверті її об'єму. Кришка повинна бути важкою і щільно підігнаною. 11. Температура нагріву бітумної мастики не повинна перевищувати 220'С. При перегрів мастики вогонь слід негайно збавити, а мастику перемішати веслом-мішалкою. 12. Сторонні домішки, що опинилися в розплавленому бітумі, видаляють сіткою, натягнутою на дріт, або консервною банкою з перфорованим дном, укріпленої на довгій ручці. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПІДГОТОВЧИХ РОБІТ 1. Рукоятки всіх інструментів повинні щільно сидіти. 2. Робоча поверхня інструментів повинна бути рівною, без дефектів. 3. Мінімальна довжина ручок ударних інструментів - 15 см. 4. Під час відколки нерівностей основи необхідно надіти захисні окуляри з небиткими стеклами. 5. При приготуванні водного розчину соляної кислоти для знежирення підстави пам'ятайте, що кислоту вливають у воду, а не навпаки! При цьому використовують кислоту слабкою 3%-ої концентрації. 6. Щоб уникнути хімічного опіку під час знежирення облицювальної поверхні, ганчір'я, змочену в соляній кислоті, намотують на кінець дерев'яної палиці, а не беруть голими руками. 7. Щоб кислотні випаровування не скупчувалися в приміщенні, до початку знежирення підстави не забудьте відкрити вікна та двері. 8. Сортування керамічних, кам'яних та інших плиток з гострими краями виробляють в брезентових рукавицях. 9. Різання плиток і подальшу обробку зрізів здійснюють в щільних рукавицях і захисних окулярах з небиткими стеклами. 10. Заборонено виконувати різання і обтісування плитки на колінах! 11. Пластикові та мінеральні плитки ріжуть в напрямку "від себе"! 12. При роботі з електричними інструментами під напругою 220-127 В необхідно одягнути діелектричні рукавички або калоші. Якщо ні того, ні іншого немає, то під ноги слід покласти гумовий килимок. 13. Забороняється працювати несправним електроінструментом! 14. Полістирольну плитку зберігають далеко від будь-яких відкритих джерел вогню. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ОБЛИЦЮВАЛЬНИХ РОБІТ 1. Укладання плиток рекомендується проводити в щільних гумових рукавичках, які не тільки захистять від порізів, але і від контакту з розчинами і мастиками. 2. При настиланні вінілового статі необхідно надіти м'яку взуття. 3. У процесі облицювальних робіт приміщення слід час від часу провітрювати. 4. Приміщення, в яких працюють з мастиками КН-2 і КН-3, повинні бути обладнані вентиляцією, 5. Укладання вінілових плиток на мастиках КН-2 і КН-3 ведуть тільки у світлий час доби. 6. При використанні легкозаймистих клеять складів слід дотримуватися правил пожежної безпеки: в приміщенні не палити, не включати електроприлади і т. п. 7. Банки з клеять складами і мастиками відкривають тільки безпосередньо перед вживанням. По закінченню облицювальних робіт ємності із залишками мастики (клею) щільно закривають. 8. Ємності з легко займистими складами щоб уникнути іскріння не можна відкривати металевими інструментами. 9. Легко займисті мастики і синтетичні клеї наносять на плитку за допомогою пластмасових, гумових чи дерев'яних, але не металевих інструментів (також щоб уникнути утворення іскор). 10. Загустілі мастики розігрівають у ємностях з гарячою водою, але ні в якому разі не на електричній плиті або на відкритому вогні. 11. Корпус шліфувально-облицювальної машини повинен знаходиться під час роботи в горизонтальному положенні. Живильні кабелі не повинні перетинатися з іншими проводами, що знаходяться під напругою. Обов'язково наявність заземлення! 12. Облицювання стелі та верхньої частини стін, особливо якщо вони вищі 2,7 м, ведуть з будівельних риштувань. 13. По закінченню роботи робоче місце необхідно привести в порядок, будівельне сміття прибрати, а інструменти очистити і покласти на місце. Домашнє завдання: Прочитайте конспект уроку. Складіть тест. Бажаю успіхів. Бережіть себе.1. Наука как социально-культурный феномен ________________________________________ Цель лекции Остановиться на становлении науки как феномена культуры. Определить специфику научного познания. Сравнительно рассмотреть особенности науки и философии, науки и искусства, науки и обыденного познания. Определить традиционный и техногенный типы цивилизационного развития и их основные ценности. Показать ценность научной рациональности. Ключевые понятия и определения • Наука – специфическая когнитивная деятельность ученых сообществ, направленная на выработку новых знаний о предметах, объектах, их свойствах и отношениях. В современном мире является сложнейшей социальной системой, способной к самоконституированию и самовоспроизводству. • Культура – вся совокупность материальной и духовной деятельности человека (от орудий производства до систем языка, искусства, религии, науки, моральных и правовых норм), определенная в форме ценности, процесса, предметности и результата. • Цивилизация – категория, отличающая общество от природы; уровень развития общества, который отличает его автономия от природного царства, основанная на рациональном планировании, кооперации и использовании «искусственных» технологий. Цивилизация инструментальна (хлеб, сила), а культура гуманна (высота разума и нравственности). Наука проявляется в трех основных аспектах, что позволяет рассматривать ее как сложный социально-культурный феномен: 1. Как вид деятельности: Наука – это целенаправленная активность, нацеленная на логическое познание связей предметов и явлений. На этом уровне наука входит в сферу целеполагания, выбора, принятия решений и ответственности. «Смысл науки — в научной работе живых людей» (В.И. Вернадский). 2. Как система знаний: Научное знание стремится к объективности, истинности и достоверности, пытаясь занять автономную позицию от политической и социальной жизни. Истина – главная ценность и цель науки. Критерии научного знания: предметность, объективность, логическая обоснованность, эмпирическая и теоретическая доказательность, полезность. 3. Как социальный институт и форма общественного сознания: Наука тесно связана с другими формами сознания (религией, политикой, искусством). Она включает в себя научные коллективы, сообщества, систему норм и ценностей (например, этос науки – вопросы интеллектуальной и социальной ответственности, морального выбора). Наука как социально-культурный феномен вступает во взаимодействие со всеми сферами человеческих отношений. Ее максима: «Не все должно быть наукой, но все должно быть проверено и доказано наукой». Таким образом, наука подчиняется традициям, ценностям и нормам, сложившимся в культуре. Наука в сравнении с другими формами познания Критерий Сравнения Наука (Science) Философия (Philosophy) Искусство (Art) Обыденное/Здравый смысл (Common Sense) Основная Цель Открытие объективных законов и истины о мире, формулирование теорий. Поиск смысла бытия, общих мировоззренческих основ, ценностей и методов познания (гносеология). Эмоционально-чувственное отражение мира, переживание, создание художественного образа. Практическая адаптация к непосредственной среде и решение ежедневных задач. Объект/Предмет Специализированный фрагмент реальности; объективные факты и закономерности. Весь мир в его отношении к человеку (мир-человек); универсальные и предельные основания бытия. Внутренний мир человека, его чувства, эстетические переживания; мир, преломленный через субъективность. Повседневные явления, непосредственный опыт, привычные ситуации. Метод Познания Рациональность, доказательность, эксперимент, логико-математическое моделирование, систематизация. Рефлексия, логическая аргументация, диалектика, критический анализ, умозрение. Чувственное восприятие, интуиция, метафора, воображение, использование образов. Наблюдение, пробы и ошибки, интуиция, прецедент (повторение опыта предков). Результат/Форма Теории, гипотезы, законы, формулы, объективное знание. Концепции, мировоззренческие системы, методология, этические и эстетические категории. Художественные произведения (картины, музыка, тексты), эстетическая ценность. Навыки, умения, поверья, приметы, традиции, практические советы. Валидность Универсальна, проверяема, объективна, подтверждаема практикой. Субъективно-объективна, зависит от аргументации и школы, но стремится к всеобщности. Субъективна, зависит от эмоционального отклика и культурной среды. Локальна, ситуативна, часто иррациональна, противоречива, основывается на вере. ________________________________________ Пояснение к таблице 1. Наука отличается строгой объективностью и методологической требовательностью (эмпирическая и теоретическая доказательность). Она стремится к открытию универсальных законов (Истина). 2. Философия шире, ее предмет – универсальные связи. Она не открывает частных законов, но осмысливает границы познания и место человека в мире (Смысл). 3. Искусство – это познание мира через образ, эмоцию и субъективное переживание. Оно не требует доказательств, его цель – эстетическое освоение мира (Красота). 4. Обыденное познание – необходимо для выживания. Оно практично, но лишено системности, часто противоречиво и опирается на здравый смысл, а не на логический анализ. 2. Наука в традиционном и техногенном обществах ________________________________________ Отношения между наукой и культурой рельефно проявляются при сравнении двух типов цивилизаций: традиционной (Восточной) и техногенной (Западной). Культура всегда предъявляет науке требования к адекватному (истинному) постижению мира. Древние (Традиционные) Общества (Восточная цивилизация) Традиционное общество (доиндустриальное) охватывает культуры индо-буддийского, арабо-исламского и китайско-конфуцианского типов. Характеристика Ценности и Особенности Влияние на Науку Мировоззрение Мир как Космос, единый, живой, самодостаточный организм. Человек – его неотъемлемая часть. Идеи Дао (гармония). Цель – не изменять, а сохранять и постигать природу в ее целостности. Наука не стремится к абстрагированию. Социум Жесткая иерархия (касты, кланы), приоритет коллектива над личностью. Строгое следование традиции. Не придает ценности новому знанию. Акцент на накоплении опыта и мудрости (например, практические знания в медицине, астрономии). Познание Принцип недеяния (у-вэй) – следование естественному пути, гармония. Познание субъекта и объекта не противопоставляются. Стремление к равновесию между конкретным и всеобщим, а не к господству над природой. Идеал – мудрец, а не преобразователь. Техника и Технология в этих обществах: • Техника – разнообразные материальные объекты, объясняемые законами и свойствами, описывающими отношения между элементами систем, выполняющими необходимые функции. • Технология – последовательность материальных процессов и операций, создающих продукты с полезными свойствами. Техногенные Общества (Западная цивилизация) Техногенное общество (Западная цивилизация) возникло в Европе в XV-XVII веках. Его развитие имеет высокую скорость и внутреннюю потребность в инновациях и новизне. Характеристика Ценности и Особенности Влияние на Науку Мировоззрение Природа как арена деятельности человека. Стремление к покорению и преобразованию внешнего мира. Ценность новизны и оригинальности. Развитие техники как материализации научных идей. Идея вечной изменчивости мира. Социум Этика «достижения». Четкое разделение «Я» и «не-Я». Приоритет индивидуальности, уникальности личности. Ориентация на постоянное разрешение противоречий между старыми законами и новыми фактами, требующая новых теорий. Познание Дискурсивный, логико-математический подход. Мышление бинарное, однолинейное (классический рационализм). Научная рациональность – основа мировоззрения. Идеал – творческая и динамичная личность, рефлексирующая свое сознание. Техногенный тип развития привел к быстрой трансформации природной среды и общественных отношений. Культурная матрица проходит этапы: доиндустриальный, индустриальный, постиндустриальный. Интеграция и Вызовы XXI века Современный этап развития науки (постнеклассический) демонстрирует сближение двух типов рациональности: • Нарушение однолинейности: Западная наука, исследуя несинулярные процессы (хаос, турбулентность), приходит к пониманию мира, близкому к Восточному несепаративному мышлению. • Диалог Культур: Происходит интеграция Западного рационализма и Восточной мудрости. Идеи даосизма, буддизма, дзен-буддизма, а также знания об организме человека из индийской философии используются в современной психологии, медицине и биологии (например, интуитивные практики, медитация). Вывод: В конце XX – начале XXI века человечество пришло к необходимости выработки стратегии выживания, основанной на согласовании традиционных ценностей Востока и ценностей, порожденных техногенной цивилизацией Запада. Этот конструктивный и бесконечный диалог между Востоком и Западом, опосредованный наукой, позволит человечеству решать глобальные проблемы. 1. Методология – учение о научных методах познания Цель лекции Показать методологию науки как научную дисциплину. Определить актуальные проблемы, которые поднимает методология как учение о методе. Раскрыть типологию научных методов. Продемонстрировать методы эмпирического и теоретического познания. Введение: Сущность и Роль Методологии Методология (от греч. methodos – путь, способ и logos – учение) – это система принципов и способов организации и построения теоретической и практической деятельности. Проще говоря, это учение о том, как правильно получать новое знание и применять его на практике. Методология – важнейшая часть современной теории науки. Она формулирует принципы, нормы и правила, по которым должно осуществляться научное исследование. Методология всегда направлена в будущее, помогая выбирать оптимальный путь познания. Важно: Методология – это не просто набор инструкций. Как говорил Гегель, «Метод не есть только внешняя форма содержания, он его душа и определение». 1. Когда знание обращено к Объекту: ТЕОРИЯ (Что познаем) Теория – это результат познания, организованная система объективных знаний, законов и объяснений, описывающих фрагмент реальности. Она существует независимо от того, кто ее использует. Объект Изучения (Фрагмент Реальности) Теория (Система Объективного Знания) Падение тел и движение планет Классическая механика Ньютона: Законы движения и закон всемирного тяготения. Происхождение и развитие видов Теория эволюции Дарвина: Понятия естественного отбора, изменчивости и наследуемости. Структура атома Квантовая механика: Уравнение Шрёдингера, понятия волновой функции и принципа неопределенности. Суть: В этих примерах знание (теория) описывает сам мир (объект) — его законы и структуру. Это "что" мы знаем. ________________________________________ 2. Когда знание обращено к Субъекту: МЕТОДОЛОГИЯ (Как познаем) Методология – это процесс, правила и способы (методы) построения знания. Она описывает действия и инструменты исследователя (субъекта), направленные на получение или проверку теории. Теория/Объект (Что познаем) Методология (Как познаем) Проверка теории тяготения Метод: Проведение лабораторного эксперимента по измерению ускорения свободного падения. Развитие теории эволюции Метод: Сравнительный анализ анатомических структур разных видов для выявления общих предков. Построение квантовой механики Метод: Идеализация (создание понятия "абсолютно твердое тело") и использование дедукции (логического вывода из постулатов). Суть: В этих примерах знание (методология) регламентирует действия познающего (субъекта) — его приемы, шаги и подходы. Это "как" мы действуем для получения знания. ________________________________________ Теория и Методология образуют диалектическое единство: 1. Теория (система знания) обосновывает Методологию (предоставляет принципы, на основе которых выбирают адекватные методы). Например, нельзя применить методы классической физики к объекту, который уже описан квантовой теорией. 2. Методология (набор методов) обеспечивает построение и проверку Теории. Например, без метода математического моделирования невозможно создать современную космологическую теорию. Философия и Методология: Философия основа методологии, предоставлят наукам: 1. Общую концепцию Универсума – создание общих принципов реальности (онтологические основания). 2. Универсальную методологию – набор наиболее общих методов познания этой реальности. Историческое и логическое формирование методологии проходит путь: Онтология → Теория → Методология → Практика. Основные Методологические Принципы Методологические принципы являются базовыми правилами, на которых строится научный поиск: 1. Принцип Развития (Диалектика): Требует рассматривать все объекты и явления в их постоянном изменении, становлении и переходе от одного состояния к другому. o Требование к исследователю: Применять исторический и процессуальный подход и учитывать действие основных законов диалектики (единство и борьба противоположностей). o Пример: Изучение эволюции звезды или развития экономического кризиса требует диалектического подхода. 2. Принцип Детерминизма (Причинности): Утверждает всеобщую обусловленность явлений в мире, их подчинение законам и причинно-следственным связям. Современный детерминизм, в отличие от классического (лапласовского), учитывает случайность и вероятность. o Требование к исследователю: Искать глубинные причины явлений, а не ограничиваться их внешним описанием. 3. Системный Принцип: Требует рассматривать объект как целостную, взаимосвязанную систему элементов. o Требование к исследователю: Использовать структурно-функциональный подход, выявлять связи элементов и организовывать само исследование как систему (например, системный анализ). o Пример: Изучение организма, предприятия или экологической ниши как целостных систем. 4. Принцип Объективизации: Призывает к отстраненности от личных субъективных предубеждений и стремлению к адекватному (объективному) отражению познаваемого объекта. 5. Принцип Всесторонности: Требует учета всех существенных связей и отношений объекта в процессе познания, избегая однобокого подхода. 6. Принцип Практики: Указывает, что познание должно быть направлено на преобразовательную деятельность человека, а практика является критерием истины. Эпистемология и Методология Эпистемология (греч. episteme – знание) – это теория научного познания. Она фокусируется на условиях достоверности и истинности научного знания, на его логическом анализе и выявлении специфики. В отличие от гносеологии (общей теории познания, которая рассматривает познание в целом), эпистемология сосредоточена именно на научном знании и его социальных условиях (конкуренция научных школ, критерии научности). ________________________________________ 2. Классификация методов научного познания Научные методы чрезвычайно многочисленны, поскольку многообразна сама материальная и духовная реальность. Однако их можно условно разделить на три основные группы: Группа методов Характеристика Применимость Примеры Философские (Всеобщие) Определяют общие принципы и установки познания, выступают как мировоззренческие подходы. На всех этапах и во всех науках. Диалектика, Метафизика, Синергетика, Феноменология. Общенаучные Применяются во всех или большинстве наук, но не на всех этапах познания. При переходе между эмпирическим и теоретическим уровнями. Системный подход, Моделирование, Анализ/Синтез, Индукция/Дедукция. Частнонаучные (Специальные) Используются только в рамках конкретной науки или узкой предметной области. При исследовании конкретных объектов и явлений. Хроматография (химия), Герменевтический круг (история), Ядерно-магнитный резонанс (физика). Методы Эмпирического Уровня (Опыт и Факт) Эмпирическое знание – это низший уровень рационального знания. Оно получается путем непосредственного взаимодействия с объектами (опыта) и фиксируется с помощью языковых средств. Метод Сущность Пример Наблюдение Целенаправленное, планомерное и систематическое восприятие объекта с целью сбора данных и фиксации изменений. Наблюдение за ростом растений в разных условиях или за поведением социальных групп. Эксперимент Активное вмешательство исследователя в процесс для изучения объекта в контролируемых и изолированных условиях. Позволяет многократно повторять процесс. Проведение химической реакции в лаборатории или клинические испытания нового препарата. Описание Фиксация с помощью естественного или научного языка данных, полученных в ходе наблюдения или эксперимента. Составление отчета с точными параметрами и результатами опыта. Измерение Определение количественных значений свойств объекта с использованием стандартных мер и инструментов. Измерение температуры, скорости или уровня инфляции. Моделирование Исследование объекта через его модель (аналог), которая замещает оригинал, но сохраняет с ним отношения сходства (структурное, функциональное и т.д.). Использование глобуса (материальная модель Земли) или математических формул (идеальная модель движения). Методы Теоретического Уровня (Разум и Закономерность) Теоретическое знание – находится между эмпирическим и метатеоретическим уровнями. Оно оперирует идеальными объектами и отличается высокой степенью логической организации. Высшая форма теоретического знания – Теория. Метод Сущность Пример Анализ (Талдау) Мысленное или практическое расчленение целого объекта на составные части, свойства или отношения для их отдельного изучения. Изучение финансовой отчетности компании по отдельным статьям (доходы, расходы, активы). Синтез (Біріктіру) Объединение частей, полученных при анализе, в единое целое для получения полного представления об объекте. Составление общей картины экономического состояния компании после анализа всех статей. Абстрагирование (Абстракциялау) Мысленное отвлечение от несущественных свойств объекта и выделение только необходимых для исследования признаков. Формирование понятия «идеальный газ» в физике, отвлекаясь от размера молекул. Обобщение (Жалпылау) Установление общих признаков и свойств, присущих целому классу объектов, и формулирование общих понятий. Переход от изучения отдельных видов животных к понятию «млекопитающие». Индукция Вывод, при котором мысль движется от частных фактов (единичных суждений) к общему положению (закону, теории). Многократное наблюдение за падением тел → формулирование Закона всемирного тяготения. Дедукция Вывод, при котором мысль движется от общего положения (аксиомы, закона) к частному выводу (единичному суждению). Закон (все люди смертны) → Частный вывод (Сократ смертен). Идеализация Мысленное конструирование идеальных, несуществующих в реальности объектов для построения теории. Понятия «абсолютно черное тело», «идеальный газ», «точка» в геометрии. Восхождение от абстрактного к конкретному Главный метод построения теории. Начинается с абстрактных понятий (анализ) и завершается целостной, конкретной картиной объекта в теории (синтез). Построение теории Капитала К. Марксом. Исторический и Логический методы Исторический – изучение объекта в хронологической последовательности его развития. Логический – отражение главного, сущностного содержания этого исторического процесса, очищенного от случайных моментов. Изучение истории человечества (Исторический) и выведение общих законов развития формаций (Логический). Эврилогия Эврилогия (от греч. heureka – нашел) – наука о путях и способах создания социально значимых нововведений, идей, теорий и материальных объектов. Фактически это теория творчества. Эврилогия изучает: онтологические основы творчества, психологические механизмы творческого процесса и факторы, стимулирующие продуктивность.Выбери правильное решение задачи