Навколо запахло чебрецем і м’ятою.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

Бережи честь змолоду.

Батьківщину і матір не вибирають.

Не оскверни цю мить і не поруш цинічним словом.

Люблю тебе, столице України.

За правду, браття, єднаймось щиро.

Глибокі борозни літ.

Вбиваю думки болючі і спалюю їх на ватрі страждань.

Вже третій день чекаю снігу.

Фантастичний світ Марії Примаченко.

Неповторні картини дитинства.

Тут прохолодно й вогко.

Потемніло, завітрило, закрутило.

У лузі понад річкою пахло прілим вербовим листям.

Сто зозуль кувало щовесни.

При світлі смолоскипів лаштувалися в дорогу кінні. 

Притулившись одне до одного, на хаті сиділо двоє лелек.

Вражені київці ще довго стояли на валах. 

Мені осіння ніч короткою здається.

Спогад як блискавка.

Будівля була відкрита всім чотирьом вітрам.

Така співпраця мусить бути добровільною.

Сумно, сумно серед неба сяє білолиций.

Чимало часу проминуло.

Мальви біля хати.

А москалі їй назустріч.

Сиві мальви при дорогах на Волині.

Далеко за межами держави лунала слава про Київ.

Ніч тепла й тиха.